Меркантилізм

Ця політика називається меркантилізмом, тому що в основу її було покладено турбота про розвиток торгівлі (mercantile – торговий). У XVI в. наймогутнішим державою була Іспанія, яка володіла новими країнами, звідки привозили багато золота і срібла. І інші уряди почали тоді особливо клопотати про ввезення можливо більшої кількості дорогоцінних металів, в яких навіть стали бачити головне багатство країни. При цьому зверталася увага не стільки на добробут жителів, скільки на збагачення скарбниці. Найкращим засобом для досягнення останньої мети визнавали тоді посилення вивозу товарів і зменшення їх ввезення, бо в такому разі країна отримує грошей більше, ніж сплачує сама. І для того, щоб більше продавати, і для того, щоб менше купувати, потрібно протегувати місцевої промисловості; система меркантилізму була разом з тим і системою протекційною для промисловості (протекціонізм). Уряду прагнули звільнити свої держави від ввезення закордонних товарів, щоб все було своє. Звичайно, не можна було зовсім припинити ввезення іноземних товарів, але якщо вони виявлялися краще або дешевше тубільних, то їх обкладали при ввезенні високими митами. Від цього вигравала і державна скарбниця також. Крім того, та іншими заходами обмежували чужу торгівлю на користь своєї. Надаючи заступництво вітчизняної торгівлі та промисловості, уряду разом з тим брали їх під свою опіку і втручалися своїми розпорядженнями у відання комерційних і промислових підприємств, що прямо розширювали діяльність держави. У зв’язку з цією политикою стояли турботи про флот і про придбання колоній. Політичне суперництво держав стало супроводжуватися суперництвом торговим та колоніальним, а це немало сприяло ослабленню віросповідних впливів на політику.

Посилання на основну публікацію