Людовик XI – коротка біографія

Людовик XI

У Карла VII був син Людовик, який, будучи дофіном, брав участь у феодальному повстанні проти військових перетворень короля і взагалі зближувався з його ворогами. Це був людина розумна, але жорстокий, що відносився до людей з презирством і мстивістю, підозрілий і віроломний, жадібний і владолюбний. Зробившись сам королем під ім’ям Людовіка XI (1461-1483), він вступив у рішучу боротьбу із залишками старовини. Йому вдалося майже закінчити збирання французьких князівств під єдиною владою короля (крім Бретані і Наварри) і безповоротно розтрощити політичний феодалізм. Незадоволені їм сеньйори уклали проти нього Лігу суспільного блага, яку підтримував Карл Сміливий, герцог бургундський, могутній володар великого і багатого князівства на сході Франції (на Роні і Рейні). У боротьбі з лігою Людовик XI зазнав спочатку поразку, але потім оговтався і почав нападати на своїх ворогів поодинці. Особливо була важлива його перемога над Карлом Сміливим. До складу володінь цього герцога, крім Бургундії, входили Франш-Конте і Нідерланди [1], і він мріяв ще про нові завоювання і про перетворення своїх земель в самостійне королівство. Людовик XI засмутив ці плани, підтримавши повстання його власних підданих і з’єднавшись проти нього зі швейцарцями. Карл Сміливий зазнав поразки в трьох битвах і в останній з них (при Нансі) сам був убитий. Людовик XI опанував після цього Бургундією (а інші землі Карла Сміливого дісталися його дочки, що вийшла заміж за імператора Максиміліана). Усередині країни Людовик XI продовжував політику колишніх королів, підтримуючи міське стан і обмежуючи дворянство. Обходячи права генеральних штатів, він підсилював старі податки і навіть вводив нові. У знову придбаних провінціях він підтримував місцеві штати, щоб примирити ці області з втрату самостійності, але в той же час засновував в них і особливі парламенти для ослаблення судової влади сеньйорів. В кінці свого царювання підозрілий і похмурий Людовик XI жив у відокремленому замку Плессі, замолюючи старі гріхи, але здійснюючи в той же час нові жорстокості.

Королівська влада у Франції наприкінці XV і XVI столітті

Обидва наступника Людовика XI (Карл VIII і Людовик XII) були одружені на спадкоємиці Бретані, внаслідок чого і це герцогство приєдналося до коронним землям Франції. Обидва ж вони робили завоювання Італії, давши тим самим результат лицарським прагненням французького дворянства і об’єднавши його в досягненні спільної мети. Між іншим, під час цих походів французи ближче познайомилися з політикою італійських князів, і це не залишилося без впливу на зародження французького абсолютизму. У новий час Франція вступила вже політичне об’єднання, але соціальний побут нації був ще чисто феодальний. Правда, в XIV і XV століттях більша частина селян поступово набула особисту свободу, але за сеньйорами залишилися ще багато феодальні права (панщина, оброки, вотчинная поліція та юстиція і т. П.).

Посилання на основну публікацію