Любецький з’їзд князів

Руська земля знемагала від княжих чвар і половецьких набігів. За наполяганням Володимира Мономаха, який князював тоді в Переяславі, 1097 року онуки і правнуки Ярослава Мудрого зібралися на з’їзд у місті Любечі.

Вони поклялися, що не дадуть половцям розоряти Русь і будуть спільно боротися з ворогом. Князі домовилися також, що відтепер кожен з них буде правити самостійно в землі, що дісталася йому від батька, – «кожен так тримає отчину свою». Встановлення цього принципу закріплювало вже почалося поділ Руської землі на окремі князівства.

Рішення з’їзду про підтримку миру та злагоди на Русі були порушені незабаром після їх затвердження. Почалася нова кривава усобиця, в яку була втягнута вся Руська земля і навіть її найближчі сусіди.

Проте Любецький з’їзд поклав початок об’єднанню російських військових сил проти половців. Натхненником загальноросійської боротьби з половецької загрозою став Володимир Мономах, землі якого межували з Половецької степом. Навесні 1111, зібравши загальноросійську рать, він завдав половцям нищівного удару. Багато кочівники пішли в глиб степів. На південних кордонах Русі наступило відносне затишшя.

Посилання на основну публікацію