Лотофаги

Після битви з киконов, Одіссей зі своєю дружиною поплив далі. Раптом наздогнала його страшна буря; густі хмари зодягли море і сушу, і з грізного неба зійшла на землю страшна ніч. Сильно вирувала буря, швидко мчали гнані нею кораблі, занурюючись носами в хвилі; тричі, чотири розірвані були вітрила. Поспішно згорнули їх супутники Одіссея, самі ж взялися за весла і почали правити до найближчого берега. Потім цілих два дні і дві довгих ночі провели вони біля берега в нудному бездіяльності, виснажені, знесилені від тяжкої печалі. Коли ж на третій день встала рум’яна зоря, зміцнили вони щогли, підняли вітрила і швидко, підкоряючись кормілу і вітрі, понеслися до півдня. З радістю думали вже вони про повернення на батьківщину, але в той час як огинали мис Малею, швидкою течією збило їх зі шляху, віддаливши від острова Кіфера у відкрите море.

Дев’ять днів, гнані вітром, пливли вони по широкому морю, на десятий прибутку до берега лотофагов, що живуть у Північній Африці. Висадившись на берег і запасшись водою, вони влаштували легкий обід. Насолодившись питвом та їжею, Одіссей обрав трьох зі своїх супутників і послав їх розвідати, що за люди мешкають в цій землі. Радо прийняли Одіссеевом супутників лотофаги і дали їм покуштувати лотоса. Квіти лотоса мали те властивість, що з’їв їх забував про свою батьківщину. Скуштувавши солодкої квіткової їжі, матроси, послані Одіссеєм, вже не думали про повернення і зважилися залишитися в країні лотофагов.

 

Але силою притягнув їх Одіссей до кораблів і, плачуть, прив’язав до корабельних лавам. Решті ж повелів негайно сісти на кораблі: боявся він, щоб хто-небудь не отримав від лотофагов лотоса, не з’їв його і не забув про повернення на Ітаку.

Посилання на основну публікацію