1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Історія
  3. Лицарська зброя – доповідь

Лицарська зброя – доповідь

Лицарське зброю відноситься до часів середньовіччя. Тоді ще не було винайдено порох. І не використовувалась вогнепальна зброя.

Лицарі використовували наступне холодна зброя: спис, меч, арбалет, алебарду. А обладунки повинні були захищати їх від ударів холодної зброї.

Лицарі билися в прямій сутичці один на один. І результат цього поєдинку залежав, не тільки від сили і спритності лицаря, але і від потужності його зброї та фортеці його обладунків.

Меч – це перше і головне зброю лицарів. У давнину батько або старший родич одягав юнакові на пояс меч. Це означало посвячення в лицарі. Тому, меч є одним з головних символів лицарської епохи. Меч – це холодна зброя з прямим клинком, довжиною понад 60 см. Він призначений для колючих і рубають ударів.

Дворучні мечі, які утримували двома руками, – це найважчі мечі вагою 3-5 кг, довжиною 120-160 см. Таким мечем можна було перерубати древко списа або пробити суцільні обладунки. Але, щоб володіти таким мечем, потрібна була велика сила.

Одноручні мечі були набагато легше дворічних. І важили трохи більше 1 кг. Ще вони були коротше. А використовувалися в основному для нанесення рубають ударів.

Мечі були дуже гострими, настільки, що ними можна було з одного удару відсікти руку або голову.

Меч з лицарських часів символізує справедливість, правосуддя, гідність, силу, мужність.

Спис – це метальний, що коле або колючо-рубає зброю. Воно складається з древка (дерев’яної частини) і наконечника – гострої металевої частини, яка використовувалася для ураження противника. Довжина списа становила 3-4 метра. Списи були легкі (для метання) і важкі (для ближнього бою).

Спис, на сьогоднішній день, є символом войовничості. Кинути спис в бік противника-означає почати війну.

У алебарди теж є древко і гострий металевий наконечник. Алебарда – це поєднання списи, сокири і багра. У бою можна було використовувати всі якості алебарди. Колоти гострим наконечником списа, так само, рубати лезом сокири, а крюком стягувати вершника з сідла.

Алебарди ще довго після закінчення лицарської епохи використовувалися, як парадно-церемоніальна зброя.

Арбалет – це цибуля з механізмом зведення і спуску тятиви. Він перевершує цибулю по точності, дальності і силі пострілу. Але, в той же час, поступається за швидкістю стрільби.

Обладунки – це лицарський шолом, кольчуга або бригантина і лати. Вони призначалися для захисту лицаря від ударів суперника. Обладунки одягали не тільки на лицаря, але ще й на його коня. Битися в таких обладунках було дуже важко і незручно.

Шолом одягався на голову і закривав її всю, залишаючи тільки вузьку щілину для очей.

Кольчуга – це сорочка, пов’язана із залізних кілець, яку одягали на тулуб. Важила кольчуга з коротким рукавом і довжиною до середини стегна близько 7-10 кг.

Пізніше лицарі використовували ще бригантини або обладунки на тулуб, що складаються не з кілець, а з металевих пластин, закріплених на тканини.

Металеві пластини на руках називалася наручи, а такі ж пластини на ногах – поножи.

Одного разу, в Пензенському краєзнавчому музеї, я приміряв на себе кольчугу російських воїнів вагою 19 кг і шолом – вагою 3 кг. А ще я тримав в руках однорічний меч. В обладунках було важко навіть просто трохи постояти. Не знаю, як воїни могли битися в таких важких обладунках. Мабуть, вони були дуже сильними. Не дарма про них говорять – справжні богатирі.

ПОДІЛИТИСЯ: