Квітнева криза в Росії

Обстановка в країні навесні 1917 р стрімко погіршувалася. Селяни, не чекаючи рішень влади, захоплювали і заорювали поміщицьку землю. Складалася атмосфера вседозволеності. Натовпи громили поліцейські ділянки, з в’язниць випускали не тільки політичних ув’язнених, але і кримінальників. Всюди стихійно виникали Ради робітничих і солдатських депутатів. Одночасно діяли земства і міські думи. Спрямовані на місця уповноважені (комісари) Тимчасового уряду не користувалися авторитетом. Найбільш складним було становище на національних околицях Російської імперії. Вони вимагали незалежності або автономії. Тимчасовий уряд швидко втрачало контроль над ними. Навесні 1917 р на території країни виникло понад 150 самопроголошених урядів. Про своєї автономії заявили Фінляндія і Україна.

Зберігалися і навіть поглиблювалися проблеми постачання міст продовольством. У квітні 1917 р норми видачі хліба за картками, які повсюдно ввело Тимчасовий уряд, були урізані.

Всі питання, поставлені революцією, належало вирішити Установчим зборам. Проте складнощі проведення виборів в умовах охопила країну хаосу, а також побоювання, що вони завершаться перемогою лівих партій, спонукало Тимчасовий уряд зволікати з його скликанням. У підсумку саме воно і підтримали його есеро-меншовицькі Поради стали в очах мас винуватцями загострення проблем країни.

Перший серйозний криза влади виник в квітні 1917 р Його причиною послужила нота міністра закордонних справ П.Н. Мілюкова, якої підтверджувалася вірність Росії всіма зобов’язаннями царського уряду і готовність вести війну «до переможного кінця». Нота Мілюкова викликала вибух невдоволення в столиці і на фронтах, привела до масових демонстрацій, підтриманим Петроградським Радою. П.Н. Мілюков і А.І. Гучков змушені були покинути уряд. Військовим міністром став есер А.Ф. Керенський, міністром землеробства – лідер есерів В.М. Чернов. Роль есерів і меншовиків в Тимчасовому уряді значно зросла. Продовження військових дій з боку Росії вони виправдовували перетворенням війни в революційну і вітчизняну. Ця позиція отримала назву «революційне оборонство». У червні 1917 р на I Всеросійському з’їзді Рад робітничих і солдатських депутатів есери і меншовики, що складали більшість делегатів, прийняли резолюцію про підтримку Тимчасового уряду. 14 червня було нарешті оголошено, що вибори до Установчих зборів плануються на вересень 1917

Посилання на основну публікацію