Курська битва

Влітку 1943 фашистське керівництво спробувало перехопити стратегічну ініціативу на радянсько-німецькому фронті. Після того як навесні 1943 р радянськими військами були залишені Харків і Бєлгород, утворилася так звана Курська дуга. Німецьке командування планувало нанести танкові удари від Орла і Бєлгорода в підставу виступу Курської дуги, припускаючи оточити і знищити розгорнуті на ній війська Червоної Армії. Радянське командування вперше вирішило зустріти удар ворога в навмисної обороні. Була створена глибоко ешелонована оборона.

Битва на Курській дузі почалася 5 липня 1943 За тиждень боїв противник просунувся вперед на 10-12 км на Орловсько-Курському і до 35 км на Белгородско-Курськом напрямках. 10-12 липня відбулося небувале танкова битва під Прохорівкою, в якому з обох сторін брало участь до півтори тисячі танків і самохідних гармат. У найжорстокішому бою кожна зі сторін втратила до 400-500 машин.

12 липня наші війська перейшли в контрнаступ. 5 серпня війська Червоної Армії звільнили Орел і Бєлгород, а 23 серпня – Харків. На честь звільнення Орла і Бєлгорода пролунав перший в історії війни салют у Москві. Завершився корінний перелом у ході війни. Німеччина та її союзники змушені були перейти до оборони і виявилися вже нездатні проводити масштабні наступальні операції.

З серпня по листопад 1943 була звільнена значна частина території РРФСР і Україною. Були створені плацдарми під Новоросійськом («Мала земля») і в районі Керчі. Ворог намагався створити довготривалу оборону на правому, високому, березі Дніпра (так званий «Дніпровський вал»). Під артилерійським і мінометним вогнем, часто без спеціальних засобів, на човнах, плотах радянські солдати прагнули досягти протилежного берега і утриматися на ньому. Форсування Дніпра залишилося однією з найгероїчніших сторінок війни. Звання Героя Радянського Союзу за цю операцію отримало близько 2,5 тис. Чоловік. 6 листопада був звільнений Київ.

Перемога радянських військ під Сталінградом і на Курській дузі зіграла важливу роль у зміні обстановки у світі. У вересні 1943 р капітулювала Італія. Через місяць її нове керівництво оголосило війну Німеччині. 28 листопада – 1 грудня 1943 в Тегерані пройшла перша зустріч керівників Радянського Союзу, США і Великобританії. На ній було прийнято рішення про відкриття в травні 1944 р другого фронту. У червні 1944 р англо-американські війська висадилися у Франції.

Посилання на основну публікацію