Курс на будівництво соціалізму в одній країні

Існує умовний поділ непу на відбудовний і реконструктивний періоди. За офіційними даними, до кінця 1925/26 господарського року загальний обсяг промислового виробництва в країні перевершив рівень 1913 р Керівництво поставило завдання в мінімальний історичний термін «нагнати, а потім і перевершити» рівень індустріального розвитку передових капіталістичних країн.

У грудні 1925 р пройшов XIV з’їзд партії. На ньому більшовицька партія отримала нову назву – Всесоюзна комуністична партія (більшовиків) – ВКП (б). XIV з’їзд затвердив курс на будівництво соціалізму в одній країні, що означало проведення індустріалізації з опорою на власні сили. Це ставило питання про джерела коштів для прискореної індустріалізації. У рішеннях XV партійній конференції (листопад 1926) упор робився на різні внутрішні джерела: прибуток від націоналізованих підприємств, зовнішньої торгівлі, використання внутрішніх позик, політика регульованих цін і т. П.

Насамперед спробували знайти внутрішні резерви в самій промисловості. З кінця 1926 намітився процес розкріпачення підприємств від надмірної централізації. Велася боротьба за режим економії, скорочення штатів, зменшення накладних витрат і здешевлення будівництва. Широко використовувалися прийоми масової пропаганди, проходила низка кампаній під гаслами «Через індустріалізацію СРСР – до соціалізму!», «Старі заводи пущені, почнемо будувати нові!» І т.д.
Спроби скільки-небудь значного залучення коштів населення шляхом видачі частини зарплати облігаціями позик викликали опір працівників. Збільшення непрямих податків не дало істотних результатів, так як влада явно переоцінила рівень добробуту населення. Тому основою державного бюджету стали прямі податки, які довелося підвищити. Але отриманих державою від усіх джерел коштів було все одно недостатньо для здійснення задуманої індустріалізації.

Посилання на основну публікацію