Культурна революція і культурні досягнення

У 1930-і рр. велике значення надавалося здійсненню культурної революції. У країні вживалися заходи з подолання неписьменності, підвищенню рівня освіти населення, розвитку науки і залученню широких мас до культурних цінностей.

Ще в 1919 р уряд РРФСР прийняв декрет «Про ліквідацію неписьменності серед населення Росії», згідно з яким всі громадяни у віці від 8 до 50 років були зобов’язані навчитися читати і писати рідною або російською мовою. У містах і селах створювалися пункти ліквідації неписьменності – лікнепи. З’явилися робітничі факультети – рабфаки, які готували молодь до вступу у вузи. Однак Громадянська війна і розруха завадили вирішення поставленого завдання. У середині 1920-х рр. лише близько половини населення СРСР старше 9 років володіли грамотою.

З початком індустріалізації великою проблемою стала нестача кваліфікованих робітників та інженерів. У 1930 р було введено обов’язкове чотирирічне освіту, а для міст і промислових районів – семирічне, з професійно-технічним (фабрично-заводським) ухилом. На розвиток освіти виділялися значні кошти. У містах і робочих селищах відкрилося 3,6 тис. Нових шкіл. У сільській місцевості – близько 15 тис. У результаті до 1939 року 81% громадян СРСР від 9 років і старше володіли грамотою.

Значної реорганізації піддалася система вищої освіти. Були скасовані раніше існуючі обмеження для вихідців з сімей колишніх дворян, підприємців, чиновників, священнослужителів, заможних селян на вступ до вищих навчальних закладів. Їх число значно зросло. До початку 1930-х рр. в СРСР налічувалося більше 700 вузів. З 1928 по 1940 р число фахівців з вищою освітою збільшилася майже в 4 рази, з середньою спеціальною освітою більш ніж в 5 разів.

Велика увага приділялася розвитку наукових досліджень. До кінця 1930-х рр. в країні діяло понад 850 науково-дослідних інститутів. Створювалися дослідницькі центри, які розвивали нові напрямки науки, такі, як органічна хімія, геофізика, мікрофізика, фізика напівпровідників, атомного ядра. Досягнення радянських вчених-фізиків – П.Л. Капіци і А.Ф. Іоффе придбали світову популярність. У багатьох районах РРФСР і союзних республіках створювалися філії Академії наук СРСР.

В умовах вкрай обмеженого доступу СРСР на світові ринки особливий наголос робився на самозабезпечення промисловості сировиною. Активно велися геологорозвідувальні роботи, організатором масштабних експедицій вже в 1920-і ГТ. став А.Є. Ферсман. Освоєння нових районів нафтовидобутку пов’язане з ім’ям І.М. Губкіна. Вчений провів розрахунки, які довели наявність колосальних запасів нафти в Сибіру, ​​обгрунтував економічну доцільність розвитку «другого Баку» – району нафтовидобутку в Поволжі. Дослідження продуктів переробки нафти продовжував Н.Д. Зелінський, ініціатор створення Інституту органічної хімії АН СРСР (1934).

На основі розрахунків математика і суднобудівника А.Н. Крилова велося будівництво вітчизняного океанського флоту. Роботи Центрального аеродинамічного інституту (ЦАГІ, в 1920-1930-і рр. Ним керував учень Є. Жуковського С.А. Чаплигін) заклали основу для розвитку вітчизняного авіабудування, виробництва літаків з досконалою аеродинамікою.

До активно працювали з 1920-х рр. авіаконструкторам А.І. Туполеву і H.H. Полікарпову в 1930-і рр. приєдналися молоді талановиті авіаконструктори і конструктори авіаційних двигунів – CB Ільюшин, С.А. Лавочкин, А.І. Мікоян, В.М. Петляков, А.Д. Швецов, A.C. Яковлєв та ін. Досягнення радянської авіації отримали світове визнання.

Новаторський характер мали дослідження в галузі ракетної техніки. Вчені і винахідники Ф.А. Цандер і В.П. Глушко незалежно один від одного в 1930-1931 рр. випробували перший ракетні двигуни. У 1932 р при Товаристві сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву (Тсоавіахім) була створена Група вивчення реактивного руху (ГИРД), що об’єднала займалися ракетною технікою колективи. ГВРР очолив С.П. Корольов – майбутній конструктор перших радянських космічних кораблів. Після успішного випробування першої радянської ракети в 1933 р на базі ГВРР створюється Реактивний науково-дослідник-ський інститут (РНИИ), розробка ракетної техніки починає розглядатися як важлива військове завдання.

Посилання на основну публікацію