Культура Західної Європи в 14-15 століттях

У XIV-XV ст. в західному середньовічному суспільстві і його культурі відбулися глибокі зміни. Слабшали феодальні зв’язку між його членами. Більшого значення стали набувати особисті якості людини, вміння виявляти ініціативу. Похитнувся авторитет церкви. Міська культура мала вільнодумство, формувала нові норми поведінки. Ріс інтерес до досвідченого знання. Це час зазначено досягненнями, які підготували розквіт мистецтва і науки в епоху Відродження.

Початок друкарства

Зростання числа шкіл і університетів, розвиток освіти збільшували потреба в книгах. Рукописних книг було недостатньо. Їх виготовлення вимагало багато часу і великих труднощів. Переворотом у виготовленні книг стало винахід друкарства. Це сталося в середині XV ст. в Німеччині. Йоганн Гутенберг першим здогадався, що можна зробити окремі маленькі металеві кубики із зображенням кожної літери. З таких букв стало можливим набирати слова, рядки, сторінки тексту. Сторінка набору покривалася стійкою фарбою. Пресом сторінка притискалася до аркуша паперу. Букви могли використовуватися для набору багато разів. Надрукована на папері книга була незрівнянно дешевше рукописної. Можна було швидко надрукувати необхідну кількість примірників. Друкована книга була зручна в зверненні.

В середині XV ст. Гутенберг видав Біблію латинською мовою. За красою шрифту та ілюстрацій вона не поступалася самим чудової рукописних книг. Майстерні з виробництва друкованих книг – друкарні – швидко поширилися по Європі.

Книги, надруковані з моменту виникнення друкарства і до 1501 р називаються інкунабулами (від латинського слова «інкунабула» – колиска). Вони дуже високо цінуються.

Книгодрукування зробило переворот в способах поширення інформації, що мав для свого часу не менш важливе значення, ніж винахід комп’ютерів в двадцятому столітті.

Час диктував нове розуміння призначення людини. У суспільстві посилився інтерес до мирського життя, прагнення до успіху, до набуття щастя не на небі, а на землі. По-новому стали розуміти і гідність людини, активно який стверджував себе в суспільстві. Передові люди епохи стали розвивати знання про людину. Вони називали ці знання гуманізмом, а себе гуманістами, тобто пізнається все людське. Гуманісти прагнули перш за все зрозуміти сенс людського життя в земному світі. Ідеалом вони вважали людини, який вільний і сам творить свою долю. Людина повинна бути активним, домагатися поставлених цілей, життєвого успіху. Гідність йому надає освіту, блискуче знання давньогрецької і латинської мов, постійне розширення кола знань. Разом з тим гуманісти поривали з християнством. Вони були впевнені, що Бог створив людину творцем, вільним і відкритим для щастя.

В останні століття Середньовіччя культурне лідерство в Європі переходить від Франції до Італії. Тут починається бурхливий культурний підйом, який провіщає нову епоху – Відродження, відому також під французькою назвою Ренесанс. Епоху назвали Відродженням тому, що її творці прагнули дати нове життя Античності, її спадщини. У них вони бачили вищий зразок культури.

Відродження не випадково почалося в Італії. Тут завжди була жива пам’ять про колишню велич Рима. Тут збереглися античні храми, пам’ятники. В Італії раніше, ніж в решті Європи, почалося зростання ділової активності – торгової, банківської, підприємницької. Тут особливо цінували ініціативу і свободу. Володарі італійських міст охоче підтримували художників, поетів, архітекторів. Їх творчі успіхи сприяли зміцненню влади правителів.

Питання з цього матеріалу:
Яке значення мало винахід друкарства?
Як з’явилася друкована книга?
У чому полягала новизна вчення гуманістів?
Що таке Відродження?
Як виявилося Відродження в мистецтві?

Посилання на основну публікацію