Культура Стародавнього світу – коротко

Культура і цивілізація виникли незалежно в декількох пунктах Старого Світу – в Єгипті, Месопотамії, Індії, Китаї та інших місцях. Перші цивілізації можна назвати річковими на відміну від морських, в яких в давнину головну роль грали фінікійці з карфагенянами, греки і римляни.

Завдяки торговельним зносинам, колонізації і завоювань вироблене в одних країнах переходило і в інші країни; в цьому відношенні в давнину особливо важлива була роль фінікійських і грецьких купців і колонізаторів, так само як македонських і римських завойовників.

Найбільше значення в історії давнини отримали греки і римляни. Запозичивши початки своєї культури у східних народів, греки були першою націею, хіба у себе вищі форми поезії і мистецтва, філософії і науки, особливо в V і IV ст. до Р. X. В епоху еллінізму, тобто з III в. вони підкорили своєму культурному впливу багато країн Сходу – наприклад, Єгипет, Сирію, бактріанів, а в II ст. грецький вплив був дуже сильно також і в Римі, в історії якого I в. до Р. X. вже є часом багатого літературного розвитку.

Подібно до того, як завоювання Олександром Великим великої монархії персів сприяло поширенню на Сході грецької освіченості і грецької мови, завоювання Римом таких західних країн, як Іспанія, Карфагенская область, Галлія і Британія, мало своїм наслідком їх романізацію, тобто поширення серед населення цих країн мови, традицій і установ римлян. Взагалі культурному об’єднанню стародавнього світу в греко-римської освіченості дуже багато сприяло освіту світової держави Риму, тобто політичне об’єднання країн навколо Середземного моря під верховенством Риму. Іншим наслідком утворення Римської імперії було і об’єднання всього вільного її населення в єдиному римському громадянство.

Всім цим, нарешті, було підготовлено та об’єднання релігійне. Народи старовини взагалі нерідко запозичили один в одного релігійні уявлення, і в епоху Римської імперії найактивніше отримав релігійний синкретизм, тобто змішання вірувань різних народів, яке, однак, повинно було поступитися місцем новій світовій релігії – християнства. Спочатку язичницьке держава і суспільство зустріли цю релігію гоніннями, але на початку IV ст. християнство перемогло, і імперія повинна була визнати існування вселенської церкви.

Так відбулося поступово об’єднання стародавнього світу в політичному і цивільному, в культурному і релігійному відносинах. Римська імперія включила в себе всі освічені країни стародавнього світу, і поза її межами було майже тільки одне варварство. Боротьба з напирали на імперію варварами (з парфянами і новоперсамі в Азії і з німцями в Європі) коштувала, однак, державі і населенню великих зусиль і жертв, підриваючи її економічні сили. У зв’язку з іншими причинами внутрішнього характеру економічний занепад вів за собою і поступове зниження культурного рівня.

Уже в III в. після Різдва Xрістова імперія стала втрачати свої провінції, а з IV ст. в її межі почали вторгатися цілі варварські народи. З іншого боку, антична цивілізація занадто зрослася з язичницькими формами, в яких вона виникла, щоб утриматися в колишньому вигляді при торжестві нової віри. Перемога християнства над язичництвом і поява на історичній сцені нових народів і знаменують собою кінець античного світу.

Посилання на основну публікацію