Культура Давньої Русі – реферат

Культура будь-яких народів – це велика частина їх багатовікової історії. У цей об’ємне поняття входить все, що відбиває духовне обличчя, погляди на людське ставлення і буття людини.

Освіта і писемність.

При проведенні розкопок археологами часто знаходяться грамоти з таких видів матеріалів, як береста, липова або дубова кора, вони датовані десятим століттям. А це означає, що писемність у слов’ян вже була в той час.

У Стародавній Русі був свій самобутній і абсолютно унікальний шлях розвитку, який поклав початок феодальних відносин і тільки зароджувалася давньоруської цивілізації. Культура Русі вважається явищем абсолютно унікальним. Вченими-істориками відзначається відкритість давньоруської культури. Ще в домонгольський період (з десятого по тринадцяте століття) формує духовний самобутній світ – це був час його розквіту.

Російським народом внесений найцінніший внесок у культуру всього світу. Ними сотні років тому були створені такі твори літератури, зодчества та живопису, що не тьмяніють у віках і до наших днів. Вивчаючи культуру Стародавньої Русі, яка існувала ще в епоху феодальної роздробленості, ми переконуємося, що думка про відсталість Русі, помилково.
Середньовічна культура заслуговує на високу оцінку не тільки сучасників, але і нащадків. Східними географами вказувалися на картах шляху до Русі, мистецтво зброярів на Русі викликало захоплення. Стародавній Київ називався прикрасою Сходу, він змагався з Константинополем за своєю красою. Давня Русь була на другому почесному місці після Греції в великому списку країн, в яких майстри прославили їх яким-небудь видом мистецтв.

В складову частину мистецтва Стародавньої Русі входить співоче і музичне, а також багато прислів’їв, приказок, пісень і сказань, частівок і змов, є яскравими прикладами усної народної творчості. Це і «Слово о полку Ігоревім» із згадкою легендарного казкаря-співака Бояна, і фрески в Софійському соборі з зображенням музикантів, які грають на духових, струнних, і дерев’яних – гуслях і лютні. У церковних творах є згадка про вуличні скоморохах, співаків і танцюристів. Існували лялькові народні театри. Відомо з численних літописів, що при княжому дворі у Володимира при проведенні бенкетів присутні розважалися співаками, казок і виконавцями на музичних інструментах.

Про писемності та літератури в Давній Русі.

Більш швидке розвиток писемність в Давній Русі отримала за часів початку християнства, хоча відома була ще з дохристиянських часів. Договору з Візантією, наприклад, були складені російською мовою. Під Смоленської археологами був виявлений глиняний посуд, на якому було зроблено напис кирилицею (азбука, яка була створила ще в 10-11 століттях Кирилом і Мефодієм, великими просвітителями слов’янства). З православ’ям на Русь прийшли богослужбові книги і багато релігійної і світської перекладної літератури. Є твердження істориків, в якому говориться що в зверненні було близько ста сорока тисяч різних книжок, це свідчить про високий рівень грамотності на Русі, особливо за мірками середньовічного часу.

Залишилося багато доказів цього. Так, наприклад: численні написи на ремісничих виробах і соборах, існуючі монастирські школи, Києво-Печерська лавра зі своїм багатющим зборами старовинних книг, Софійський собор в місті Новгороді.

Що стосується давньоруської літератури, то вона була представлена в ті часи в різних жанрах: літописанням, житієм святих, публіцистикою, повчаннями і дорожніми нотатками. Чудовий приклад, це «Слово о полку Ігоревім», в ньому немає жодного відомого нам жанру, але твір відрізняється надзвичайним багатством напрямків, образів і різних стилів. До дванадцятого століття в Стародавній Русі з’явилося літописання, де була описана послідовність подій, які відбувалися в даний час. У них можна побачити багато біблійних текстів, фіксованих документів і коментарів самих укладачів.

Посилання на основну публікацію