Кризи в Польщі та Угорщині

Викриття культу особи Сталіна на XX з’їзді КПРС було з ентузіазмом зустрінута в країнах Східної Європи. У деяких з них почалися масові рухи за відновлення демократії при збереженні досягнень соціалізму. Сталіністи спробували придушити ці виступи. У червні 1956 на вулиці польського міста Познані вийшли тисячі робітників, обурених важкими умовами життя. Ця демонстрація була розстріляна військами. Розправа з робітниками, санкціонована що біля влади «робочою» партією, викликала гостру політичну кризу. На хвилі масових маніфестацій протесту до влади був повернутий репресований за Сталіна Владислав Гомулка. Радянському Союзу довелося змиритися з цими змінами.
У 1956 р солідарність з поляками висловили угорці. Тут реформи почалися відразу ж після смерті Сталіна. Політику перетворень очолив комуніст Імре Надь. Він народився в 1896 р Під час Першої світової війни потрапив у полон, опинився в Росії. Вступив до лав Червоної Армії, став членом більшовицької партії, воював у Сибіру. У 1921 р Надь повернувся в Угорщину і вступив в Робочу партію, тісно пов’язану з комуністичним підпіллям, займався організацією селянського руху. За зв’язки з комуністами був відправлений у в’язницю. Після звільнення виїхав до СРСР. Після закінчення війни Надь був призначений міністром землеробства і внутрішніх справ, провів радикальну аграрну реформу. Під час сталінського терору його відсторонили від займаних посад. Після смерті Сталіна в 1953 р Надь очолив уряд Угорщини.

Однак керівництво Угорської партії трудящих (ВПТ), як називалася компартія, збереглося в руках сталініста Матіаша Ракоші, правління якого довело народ до зубожіння. У 1955 р Ракоші зумів усунути Надя від влади і оголосити його «правим опортуністом». Лідери КПРС були незадоволені перемогою сталіністів в Угорщині, домоглися усунення від влади Ракоші та реабілітації репресованого за Сталіна Яноша Кадара. Однак це не допомогло – визвольний рух в Угорщині виявилося сильнішим і організованіше, ніж у Польщі. За повернення Надя до влади і продовження демократичних реформ виступали угорські письменники і студентство. З схвалення демократів-комуністів студенти створили «гурток Петефі», де обговорювалися найгостріші проблеми країни.
Згадайте, хто такий Шандор Петефі. Як ви думаєте, чому дискусійний гурток був названий його ім’ям?
23 жовтня 1956 на вулиці Будапешта виспівали учасники масової демонстрації солідарності з поляками. Демонстранти вимагали також повернення до влади Імре Надя і дотримання громадянських свобод. Вони домагалися трансляції своїх вимог по радіо, але охорона не допустила мітингувальників до будівлі радіостанції. Це призвело до збройного зіткнення, і співробітники служби безпеки почали стріляти в натовп. Дії влади викликали загальне обурення. Частина угорської армії перейшла на бік демонстрантів. У Будапешті почалося повстання проти однопартійного режиму. За рішенням радянського керівництва в Угорщину увійшли частини Збройних Сил СРСР. Обидві сторони діяли жорстко: співробітники служби безпеки, «авоші», стріляли в скупчення людей з автоматів, а натовпу збуджених городян повісили близько трьох десятків «авошей». Керівництво ТВП повернуло на пост прем’єр-міністра Імре Надя, і йому вдалося домовитися про припинення вогню і виведення радянських військ з Будапешта. В Угорщині стала відновлюватися багатопартійність, було створено коаліційний уряд на чолі з Надєм та за участю Кадара. Виникли робітничі ради, які взяли в свої руки підприємства. Під тиском повсталих Імре Надь заявив про вихід Угорщини з Варшавського Договору. Це не влаштовувало Радянський Союз. 4 листопада радянські танки атакували Будапешт. Було створено уряд на чолі з Кадаром. Будапешт був узятий штурмом, збройний опір розгромлено. Робочі ради влаштовували страйки проти режиму Кадара, але в грудні 1956 і цей рух був придушений.

Кадар розв’язав масові репресії проти учасників повстання. «За організацію змови і зрада батьківщини» Імре Надь був засуджений до смертної кари. Коли ж Кадар почав в 1968 р проводити економічні реформи, спрямовані на розширення ринкових відносин, виявилося, що вони багато в чому відповідали планам страченого Імре Надя. Ці реформи дозволили Угорщині стати однією з найбільш процвітаючих країн Східної Європи.

Посилання на основну публікацію