Криза моделі розвитку в 1970-их роках

Будь-яка модель розвитку суспільства, навіть найперспективніша, має властивість рано чи пізно застарівати. Ефективність тієї чи іншої моделі розвитку прямо залежить від того, наскільки вона задовольняє наростаючі запити громадськості. За статистикою, соціальна стабільність у державі існує тільки тоді, коли рівень матеріального благополуччя кожного покоління в два рази вище, в порівнянні з попереднім.

Однак, ряд розвинених країн Італія, ФРН і США, в 70 х роках минулого століття, пережили кілька економічних криз, пов’язаних з неефективністю діючої моделі розвитку. Основний першопричиною наростання економічної нестабільності стало підвищення цін на нафту.

Криза 70-х років показав, що навіть розвинені країни залежать від кон’юнктури міжнародного ринку і зовнішніх економічних зв’язків, у тому числі і з країнами соціалістичного табору.

Ліві течії в Європі
З поглибленням економічних проблем, у багатьох європейських країнах у цей період активізувалися комуністичні руху. Послідовники К. Маркса раніше не користувалися особливою повагою і авторитетів у Європі. Після того, як на XX З’їзді було викрито режим Сталіна, комуністи значно впали в очах європейського громадянського суспільства, і дуже часто прирівнювалися до фашистів.

Проте, вже на початку 1970-х років компартії змогли зі значною підтримкою виборців пройти в парламент Франції та Італії. Проте європейські комуністи розуміли, що модель побудови соціалістичного суспільства, супроводжувана тоталітарним контролем і централізацією, в Європі не пройде.

Тому була обрана більш ліберальна модель комуністичного розвитку, основою якої була звична для європейців, демократія. Помітну тривогу у демократів викликало те, що поруч з ліберальними комуністами діють і радикальні ліві.

Саме погляди останніх стали причиною хвилі терактів і екстремістських настроїв в капіталістичних країнах. Саме радикали ініціювали народні протести і демонстрації в Європі, які переросли в масові заворушення «Червоний травень» (1968р., Франція), «Гаряча осінь (1969р, Італія).

Новий етап кризи розвитку в 70их роках
Вже до середини 70-х років стало ясно, що діюча модель розвитку потребує серйозних змін. Уряду, як капіталістичних держав, так і країн соціалістичного табору розуміли, що внутрішнє благополуччя країни залежить в першу чергу від зовнішніх економічних зв’язків і відсутність торгових суперечностей з іншими державами.

Це призвело до того, що в ряді країн внутрішні проблеми абсолютно перестали вирішуватися, тому що всі сили були спрямовані на зміцнення позицій у міжнародних відносинах. Це викликало хвилю невдоволення серед громадян таких держав, так як віра в подібний спосіб вирішення кризових питань з кожним роком неухильно слабшала.

Суперечності виникли і у відносинах національних виробників і держави, в силу невизначеності завдань, поставлених перед підприємцями і спробами влади в найкоротші терміни модернізувати промисловість. Така політика викликала сильне національне опір. Спроба реформувати і осучаснити модель соціального та економічного розвитку зазнала черговий провал.

Посилання на основну публікацію