Косигін і його реформи – суть і підсумки

Косигінська реформа (економічна реформа 1965 року) – це комплекс перетворень, спрямованих на реформування системи планування і управління народним господарством в СРСР.

Реформи проводилися з 1965 по 1970 роки, і отримали свою назву на честь О.М. Косигіна, голови Ради Міністрів СРСР, який займався розробкою і контролював проведення реформи в Радянському Союзі. На Заході ця реформа також відома як «Реформа Лібермана» – на честь радянського економіста Є.Г. Лібермана, який став ще одним автором основної концепції даної економічної реформи.

Основна суть косигінської реформи полягала у:

  • впровадженні нових економічних методів управління;
  • розширення господарської самостійності підприємств;
  • широкому використанні інноваційних прийомів матеріального стимулювання.

Коротка біографія Косигіна

Олексій Миколайович Косигін народився 21 лютого 1904 року в Санкт-Петербурзі в родині Миколи Ілліча та Матрони Олександрівни Косигіних. З 1919 по 1921 роки Олексій служив в 7-й армії на військово-польовому будівництві ділянки Петроград-Мурманськ, а потім став слухачем Всеросійських продовольчих курсів Наркомпрома і вступив до Ленінградського кооперативного технікуму, після закінчення якого був відправлений до Новосибірська.

У 1927 році був прийнятий в члени ВКП (б), а з 1928 року працював завідувачем планового відділення Сибірського крайового союзу споживчої кооперації. У 1930 році, після повернення до Ленінграда, вступив до Ленінградського текстильного інституту, який закінчив у 1935 році.

Кар’єра Косигіна розвивалася досить швидко.

З 1936 по 1937 роки він працював простим майстром, потім начальником зміни, а потім і директором фабрики «Жовтнева». Відразу після цього в 1938 році призначений на посаду завідувача промислово-транспортним відділом Ленінградського обкому ВКП (б), а в 1939 році був обраний членом ЦК ВКП (б). Так почалася його політична діяльність.

До війни Косигін займав різні пости, а в 1941 році очолив групу комісарів Комітету з Громадянської Оборони.

Група займалася евакуацією і постачанням продовольством мирного населення в обложеному Ленінграді, сам Косигін взяв участь у створенні знаменитої «Дороги життя».

Після війни Косигін призначений на пост голови Оперативного бюро Ради народних комісарів РРФСР, а в 1946 році став Головою Ради Міністрів СРСР і членом політбюро ЦК КПРС. У ці роки починається його активна політична і економічна діяльність, найпомітніше місце в якій займає економічна реформа 1965 року. Розроблена і проведена Косигіним і Ліберманом, вона істотно змінює економіку СРСР і направляє її в нове русло.

У 1980 році Косигіна звільняють з посади члена Політбюро ЦК КПРС і з посади Голови Ради Міністрів СРСР в зв’язку зі значним погіршенням здоров’я. Косигін вмирає 18 грудня 1980 року.

За рік своєї роботи Косигін вніс значний вклад не тільки в розробку нової економіки, а й у зовнішню політику СРСР – завдяки його старанням вдалося нормалізувати відносини між СРСР і Китаєм.

Косигінська економічна реформа

У жовтні 1964 року відбувається відставка М.С. Хрущова з поста глави держави, а разом з цим закінчується і епоха «хрущовської відлиги», що характеризується частими і серйозними (але часто непродуманими) реформами всіх сфер життя.

Настає час більш помірних перетворень, які повернули країну назад до консерватизму.

Незважаючи на те, що разом з Хрущовим пішла певна свобода, повернення до сталінізму не відбулося – нове керівництво країни на чолі з Л. Брежнєвим вирішило продовжити курс помірних, але все ж перетворень, покликаних і далі удосконалювати соціалізм. Для того, щоб ці перетворення були можливі, а також для того, щоб відповідати різкому науково-технічному стрибку, який стався в світі, було прийнято рішення розробити і провести соціально-економічну реформу. Розробку та проведення доручили Косигіну.

Суть косигінської реформи

Загальна суть реформи полягала в тому, щоб дати різним підприємствам більший ступінь економічної свободи, а також в якості основного рушійного стимулу вибрати матеріальні цінності і заохочення.

Основні положення реформи:

  • Відновлення системи галузевого управління промисловістю, ліквідація органів територіального управління господарством;
  • Скорочення кількості директивних планових показників з метою зменшення бюрократизації;
  • Ключовими показниками економічної спроможності підприємства ставали прибуток і рентабельність;
  • Нова цінова політика.

Однак проведення реформи зіткнулося з певними труднощами. Перш за все, необхідно було також реформувати аграрний сектор, щоб він зміг налаштуватися на роботу в новій економічній системі – час проведення реформ було продовжено і впровадження змін зайняло п’ять років, з 1965 по 1970 роки після чого вони були згорнуті, так і не досягнувши значного успіху.

Підсумки реформ

В ході реформ була зроблена спроба перейти до інтенсивної якості зростання економіки СРСР, був створений фундамент для подальшого розвитку постіндустріальної економіки, де важливу частину займали показники ефективності. На жаль, проведення косигінської реформи не можна назвати вдалим.

У сучасній історичній науці домінує думка про те, що реформи Косигіна були згорнуті або просто провалилися через велику кількості нестиковок і проблем в адміністративно-управлінському корпусі, які заважали впровадженню нової економічної політики.

Крім того, на проведення реформ потрібні були гроші, яких у держави не було – в результаті реформи поступово пішли на спад і були згорнуті.

Результати косигінських реформи були взяті за основу для проведення економічних реформ 1987-1988 років.

Посилання на основну публікацію