Коротка характеристика древлян

Древляни – східнослов’янський народ, плем’я, що мешкало на території нинішнього Українського та Житомирського Полісся, а також Правобережної України за течією річок Терев, Уж і Убороть. Зі сходу їх територія обмежувалась Дніпром, а з півночі – Прип’яттю, за якою жили дреговичі. Древляни стали одним з племен, яке увійшло до складу Русі і дало основу сучасного етносу.

Походження древлян і життя до приєднання до Русі

Древляни були сусідами з багатьма стародавніми племенами: зі сходу – з полянами, із заходу – з Волині і бужанами, а на півночі – з дреговичами. Предками ж древлян вважаються дуліби; до цієї ж групи – Дулебського – відносяться і сусідні племена. Вважається, що древляни отримали свою назву через те, що селилися в основному в густих лісах і вели осілий спосіб життя, максимально наближений до природи і землі. Представники цього племені жили в основному в напівземлянках. Існувало лише кілька укріплених каменем «градів»: наприклад, Вручий (сучасний Овруч на Україні) і столиця древлян – м Іскростень (сучасний Коростень на Україні) на річці Уж, де до сих пір збереглося давнє городище древлян.

В період своєї самостійності древлян вдалося створити досить розвинену племінну структуру, яку можна віднести до ранньодержавні. Згідно «Повісті временних літ», древляни мали власне князівство з єдиним князем на чолі. Зокрема, в літописі згадується якийсь князь Мал і співдружність «кращих мужів», які керують древлянской землею. Древлян в літописах часто порівнювали з їхніми сусідами – полянами, і це порівняння показувало древлян як досить дикий народ, який вбиває і їсть тварин і постійно веде міжусобиці. Однак сучасні вчені прийшли до висновку, що опис, поданий в літописах, не зовсім відповідає дійсності. Причина криється в тому, що літописці були християнами, а древляни – язичниками, а в рамках християнської традиції це практично рівнозначно дикунству. Крім того, постійні протистояння між російськими і Іскоростеня князями (як і протистояння росіян з печенігами, хазарами, половцями та іншими кочівниками) приводили до того, що цей народ вважався диким і войовничим.

Древляни були самостійним плем’ям протягом декількох століть, з 6-го по 10-й, проте в 946 р остаточно втратили незалежність і увійшли до складу Давньоруської держави, злившись з місцевим населенням. Існують відомості про те, що досить довгий час древлянська знати (згаданий вище князь Мал) не хотіла входити до складу Київської Русі і пручалася цьому всіма силами. Древляни прагнули відстояти свою незалежність і уникнути прийняття християнства, яке б негайно було за об’єднанням.

Древляни і Русь

У 883 р древляни вперше потрапили в залежність від Русі – Київ був захоплений князем Олегом (Віщий Олег), який змусив проживають неподалік древлян платити йому данину і підкорятися його законам. Трохи пізніше, в 907 м, древляни навіть взяли участь у відомому військовому поході Олега на Візантію. Після трагічної загибелі Олега древляни відмовилися далі платити данину, проте князь Ігор швидко придушив зароджується повстання і заново підкорив древлян, змусивши їх продовжувати виплати.

У 945 р Ігор спробував зібрати зі своїх підлеглих подвійну данину, що сильно не сподобалося древлянського князю Малу, який і так не хотів платити руському князю. У 946 р відбулося повстання древлян. За наказом Мала в околицях древлянського міста Іскростень був убитий Ігор. Вбивство древлянами Ігоря послужило причиною для початку чергової війни між древлянами і русичами, яку зробила вдова Ігоря – княгиня Ольга.

Війна між древлянами і княгинею Ольгою закінчилася повним підкоренням древлян. Були зруйновані і спалені їх міста, знищена столиця древлянського держави – Іскростень (945-946 рр.), Винищена вся древлянська знати. Народ фактично залишився обезголовленим. Всі землі, що раніше належали древлян, тепер увійшли до складу Давньоруської держави і були звернені в київський доля з центром в м Вручий, де в подальшому княжили Олег і Святослав.

З цього моменту древляни остаточно втратили свою самостійність.

Древляни в літописах

Древляни згадувалися не тільки в російських літописах. Наприклад, похід древлян на Ігоря і його вбивство знайшли своє відображення в літописах Константинополя. Згідно з цими літописами, імператор Іоанн неодноразово переписувався з князем Святославом і досить часто згадував у своїх листах древлян і то, як вони вбили батька Святослава, Ігоря. Після походу Ольги проти древлян відомості про цей народ ще деякий час зустрічаються в різних літописах, але поступово сходять нанівець.

Останній раз древляни згадуються в літописі 1136 року, коли великий князь Ярополк Володимирович подарував колишні землі древлян Десятинної церкви. З тих пір ім’я древлян назавжди зникає з історії, а сам народ остаточно зливається з русичами.

Посилання на основну публікацію