Конфронтація між Індією і Пакистаном. Реформи Індіри Ганді

Розділ Індостану між Індією і Пакистаном став трагедією для мільйонів жителів півострова. Якщо Неру виступав за світську (нерелігійне) держава, то засновник Пакистану Алі Джина вважав, що його держава повинна бути засноване на принципах ісламу. Пакистан складався з двох частин – західної (нинішній Пакистан) та східної (нинішній Бангладеш). Індія і Пакистан мали територіальні претензії один до одного. У 1965 р на кордоні двох держав почалися військові зіткнення, які насилу вдалося припинити за посередництва СРСР.

У 1966 р уряд Індії очолила дочка Неру Індіра Ганді. Вона вирішила прискорити модернізацію країни, спираючись на радянську допомогу. Новий курс в 1969 р викликав розкол у лавах ІНК. Але Ганді зберегла більшість у парламенті, так як її реформи підтримала фракція комуністів. У 1969-1972 рр. Ганді націоналізувала найважливіші галузі промисловості, прискорила промислове будівництво. Це дозволило посилити військову міць країни.
У 1971 р представник Східного Пакистану переміг на общепакістанскіх виборах. Олігархія Західного Пакистану скасувала підсумки виборів і ввела надзвичайний стан у східній частині країни. Розгорнулися репресії, в Індію бігли мільйони мусульман. Почалося повстання в Східному Пакистані. Індія надавала підтримку повстанцям. Тоді армія Пакистану спробувала атакувати Індію із заходу, але діяла невдало. Зате на сході індійська армія розгромила угруповання пакистанських військ і вступила в столицю Східного Пакистану Дакку. Тут була проголошена незалежна республіка Бангладеш, дружня Індії та СРСР. Індія стала найсильнішою державою Південної Азії. Щоб продемонструвати всьому світу свою військово-промислову міць, Індія в 1974 р провела випробування атомної бомби.

Посилання на основну публікацію