Колонії в Латинській (Південній) Америці (17 століття)

Незважаючи на активність голландців, в 17 столітті більшість земель в Південній Америці належало іспанцям і португальцям. Оскільки офіційними мовами тут були романські (латинські) мови (іспанська та португальська), всі ці землі отримали назву Латинська Америка.

Населення латиноамериканських колоній

З нащадків іспанських переселенців-дворян сформувався особливий соціальна верства місцевих землевласників-плантаторів – креоли. Вони намагалися в усьому копіювати порядки і звичаї батьківщини своїх предків – Іспанії та Португалії. Основну масу робочого населення становили залежні від плантаторів індіанські селяни та городяни, а також негри-раби. Праця негрів використовувався на найважчих роботах – на цукрових і бавовняних плантаціях. Життя цих людей цінувалася набагато нижче життя індіанців. Їх змушували працювати по 18-20 годин на добу, при цьому годували всього два рази в день. До тих, хто намагався чинити опір, застосовувалися бузувірські методи «виховання»: до ноги бунтаря приковували важкий ланцюг, на кінці якої було закріплено колоду. Щоб невільник міг виконувати свою роботу, йому доводилося піднімати колоду собі на плечі. У той же час в Латинській Америці народжувалося все більше дітей від змішаних шлюбів. Тому серед рабів, землеробів, городян виникли нові расові типи: метиси (нащадки індіанців і європейців), мулати (нащадки негрів і європейців), самбо (нащадки індіанців і негрів).

Господарство латиноамериканських колоній

Кожна з латиноамериканських колоній продовжувала вважатися власністю європейського короля, управлялася віце-королями і губернаторами, надсилаються з метрополії. Все господарство колоністів підпорядковувалося інтересам метрополії. У великій кількості з Америки вивозилися цукрова тростина, бавовна, тютюн, зерна кави, плоди какао – тобто все, що могло служити сировиною для промисловості метрополії. Жителі колоній не могли самостійно вирішувати, що їм вирощувати. Була дозволена посадка тільки тих сільськогосподарських культур, що не вирощувалися в Іспанії і Португалії. Нещадно вирубувалися виноградники і оливкові гаї, заборонялося розводити шовкопрядів і сливові дерева. Влада жодного песо не вкладали в розвиток промисловості та будівництво мануфактур у колоніях.

Посилання на основну публікацію