Китайські чиновники

В Китаї не було родової знаті, і влада імператора спиралася на численних чиновників. Вони відповідали за всі сторони життя – від збору податків до побудови каналів, доріг, дамб, палаців. Посади чиновників не передавалися у спадок, вважалося що ними повинні ставати наймудріші, талановиті і добродійні люди. Кожен, хто претендував на отримання наукового ступеня, що давала можливість стати чиновником, повинен був витримати важкий іспит. Майбутні чиновники писали поему у віршах на задану тему, а також твір, виявляє знання законів, праць Конфуція та інших древніх мудреців. Склавши іспит, обдаровані люди, навіть якщо вони походили з простого народу, могли розраховувати на отримання важливих посад. Однак перевага отримували представники багатих сімей, так як вони могли забезпечити своїм дітям гарну освіту. А це було непросто! Згідно з ученням Конфуція, досягти досконалості людина могла лише шляхом наполегливої ​​вчення і праведної праці. Тому в Китаї високо цінувалися знання й освічені люди. Вчені і чиновники були звільнені від сплати податків і виконання повинностей.

Навчання в школі було довгим і важким. Заняття тривали з сьомої ранку до шостої вечора. Щоб оволодіти читанням і письмом, потрібні були хороша пам’ять і тверда рука. У китайській писемності існує 80 тис. Ієрогліфів. Але лише деякі знали всі ієрогліфи, навіть вчені пам’ятали тільки 25-30 тисяч. Освіченій людині було достатньо знати 6-7 тис. Знаків.

Дітей навчали грамоті по «Книзі трьох ієрогліфів», в кожному рядку якої було лише три знака. Освоївши її, учні переходили до читання «Книги тисячі ієрогліфів», в якій з тисячі знаків жоден не повторювався. Потім слід було заучування висловів Конфуція та інших стародавніх авторів. Слідом за навчанням читання учні приступали до осягнення мистецтва письма. Вони повинні були навчитися красиво і чітко писати ієрогліфи пензликом і тушшю.

Посилання на основну публікацію