Китай на шляху реформ

Здійснення ринкових реформ, що почалося в 1981 р, було пов’язано з ідеями Ден Сяопіна, який вважався їх головним натхненником. У 1981 р китайське керівництво офіційно засудило «культурну революцію» і пов’язані з нею репресії. У той же час заявлялося, що, незважаючи на допущені ним помилки, Мао Цзедун залишається «великим пролетарським революціонером».

Реформи були орієнтовані на отримання конкретного результату в найближчому майбутньому. Саме тому їх назвали «прагматичними». З кінця 1970-х рр. стали розвиватися ринкові відносини.

Були ліквідовані комуни. Селянство отримало можливість реалізовувати вироблені надлишки продукції на вільному ринку. Скоротилася чисельність збройних сил, а пріоритетом стало виробництво споживчих товарів. До модернізації був притягнутий іноземний капітал. Створювалися вільні економічні зони з пільговим режимом оподаткування та митних тарифів. Підприємствам надавалася значна господарська самостійність. Дозволялося розвиток кооперативного і приватного сектора у сфері виробництва, торгівлі та обслуговування. У той же час Компартія Китаю зберегла за собою керівну роль у політичному житті. Виступи в Пекіні інтелігенції та студентства в 1989 р з вимогою демократизації країни було придушене військовою силою.

Щодо нової для Китаю проблемою виступає зростання соціальної нерівності. Це пов’язано з виникненням нового шару імущих громадян – заможних селян, міської буржуазії. Збільшилося число чиновників, збагачуються за рахунок службового становища. Влада відповіли на це кампаніями боротьби з корупцією та незаконним збагаченням, який супроводжувався масовими стратами. Збільшилася нерівномірність у розвитку провінцій (регіонів) країни. Приморські провінції, пов’язані з передовими галузями промисловості, вирвалися вперед. В аграрних регіонах зросло безробіття, особливо серед малограмотних вихідців з внутрішніх районів країни.

З початком реформ Китай почав проводити збалансовану політику, тобто уникати конфліктів з сусідами, підтримувати торгово-економічні відносини з усіма країнами світу. Важливим для КНР подією стало возз’єднання з Гонконгом (1997) за угодою з Великобританією, у якої закінчився термін оренди цього порту і прилеглих земель.

Після приєднання до Китаю Гонконгу зросла його участь у міжнародному поділі праці. Його зовнішньоторговельний оборот досяг 40% ВВП. При цьому 74% китайського експорту становлять трудомісткі промислові товари (в 1975 р їх частка в експорті становила лише 36%). Зокрема, Китай поставляє на світовий ринок комп’ютерне обладнання, аудіо- і відеотехніку.

Посилання на основну публікацію