Кінець «холодної війни»

Керівництво СРСР на цьому напрямку прагнуло вирішити кілька завдань: домогтися припинення гонки озброєнь; домовитися про виведення радянських військ з Афганістану на прийнятних умовах; отримати необхідні кредити і технології, щоб подолати кризовий стан економіки. Першорядну роль у реалізації цих завдань грали радянсько-американські відносини.

У 1990 р Радянський Союз схвалив військові дії США і їх союзників проти Іраку (операція «Буря в пустелі»). СРСР приєднався до блокади Лівії, обвинуваченої Заходом в підтримці міжнародного тероризму. У липні 1991 року було підписано угоду між СРСР і США про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСНВ-1).

У 1990 р США вперше надали СРСР режим найбільшого сприяння в торгівлі, т. Е. Мита на експортні радянські товари стали такими ж, як на товари інших держав з ринковою економікою. Різко зросла кількість радянських громадян, що виїжджають за кордон, у тому числі в США.

Одночасно розвивалися відносини СРСР з Великобританією, Італією, Францією, ФРН, Японією, Канадою – найбільшими розвиненими країнами, що становили разом з США так звану «велику сімку». У листопаді 1990 року в Парижі в рамках Наради з безпеки і співробітництва в Європі делегації 34 країн прийняли «Паризьку хартію для нової Європи». Вона оголосила про закінчення «ери конфронтації і розколу» на європейському континенті. Одночасно лідери держав ОВД і НАТО підписали Договір про звичайні збройні сили в Європі. Він передбачав значне скорочення озброєнь від Атлантики до Уралу. У спільній декларації підкреслювалося, що учасники цих організацій «більше не є супротивниками».

У квітні 1991 відбувся перший в історії радянсько-японських відносин візит Президента СРСР до Японії. У ході його М.С. Горбачов визнав існування територіального питання (про державну приналежність чотирьох островів Південно-Курильської гряди, приєднаних СРСР в 1945 г.).

У 1990 р М.С. Горбачов отримав Нобелівську премію миру. У той час як популярність Горбачова у світі зростала, його авторитет в країні різко падав. Фінальним акордом «нового політичного мислення» став розпад СРСР. У грудні 1991 р американський президент оголосив про перемогу США в «холодній війні». США стали єдиною світовою наддержавою.

Сьогодні існують діаметрально протилежні оцінки зовнішньої політики М.С. Горбачова і його оточення (Е.А. Шеварднадзе, А.Н. Яковлєв та ін.). Одні роблять упор на те, що з припиненням «холодної війни» СРСР отримав можливість увійти у світове співтовариство, відмовитися від дорогої «гонки озброєнь», переключити свої ресурси на вирішення внутрішньоекономічних проблем. Інші підкреслюють, що з кінця 1980-х рр. радянське керівництво в односторонньому порядку пішло на поступки Заходу, і насамперед США. В результаті СРСР втратив військово-стратегічний паритет з США. перестав бути великою державою.

Посилання на основну публікацію