Київська Русь в 12-му столітті

До кінця 11-го – початку 12-го ст. Київська Русь перетворилася в досить розвинену державу багато в чому завдяки розвитку народного господарства: з’явилася регулярна система землекористування, були освоєні нові сільськогосподарські культури, розвивалося скотарство. Поступово відбувалася спеціалізація виробництва і процес поділу праці. Разом з селами розвивалися і міста: до початку 12-го ст. на Русі налічувалося близько 300 великих міст, росло їх добробут.

Однак в політичному житті держави почали відбуватися досить серйозні зміни. Перш за все 12-й в. (Його друга половина) ознаменований поступовим зниженням влади Києва і занепадом Київського князівства.

Занепад Києва. Внутрішня політика на Русі

Причин для ослаблення Київського князівства було кілька:

  • зниження важливості торгового шляху «із варяг у греки», який мав велике значення для економіки регіону;
  • посилення князів на місцях (зростання їх добробуту призвів до того, що князі більше не потребували істотній підтримці з боку Києва);
  • зростання військової напруженості в Києві. Місто постійно піддавався атакам з боку як кочівників, так і інших князів, які бажали добитися великого князювання. З кожним роком обстановка в князівстві ставала більш напруженою.

Незважаючи на все більш погані справи, князь Мстислав Володимирович (син Володимира Мономаха) робив спроби знову об’єднати Русь під керівництвом Києва, які, однак, не увінчалися успіхом. Вже до кінця 12-го ст. центр Русі дедалі більше переміщувався в сторону Володимиро-Суздальського князівства. Хоча Київ не втратив свого політичного впливу аж до початку монголо-татарської навали, в кінці 12-го ст. серйозну конкуренцію старої столиці становив Володимир.

Посилення окремих князівств призвело до того, що країна стала більш розрізненою, в регіонах стали з’являтися власні центри влади, які об’єднували під своїм початком кілька прилеглих князівств. Економічна і політична життя Русі до кінця століття також втратила централізованість.

Розвиток феодалізму в 12-му ст.

У 12-му в. фактично завершується процес формування соціальної структури суспільства, характерною для більшості середньовічних держав: суспільство ділиться на вільних і залежних людей, з’являються соціальні верстви.

З розвитком суспільства і економіки все більшого значення стали грати поземельні інтереси. Князі, раніше володіли більшою частиною всіх земельних володінь, поступово передавали частину своїх адміністративних прав на землі боярам і монастирям, щоб ті могли самостійно займатися збиранням данини з ввірених їм територій, звільняючи від цього самих князів. Так почала формуватися система приватного, боярського і монастирського землеволодіння. Пізніше бояри і монастирі, які отримали права на землю, змогли розширити власні господарства за рахунок княжих територій; в цих нових, більш великих господарствах все частіше працювали селяни, боржники або ті, хто шукав захисту у боярина. Феодалізм розвивався.

Зовнішня політика

Основний напрямок зовнішньої політики в цей період – боротьба з кочівниками, які періодично нападали на Русь, а також спроби завоювати деякі прилеглі землі і встановити міцні контакти з прикордонними європейськими князівствами.

Побут і культура Русі в 12-му ст.

Культура Київської Русі в 12-му ст. формувалася під впливом язичницьких традицій і стародавнього побуту, а також традицій недавно прийнятого християнства. Традиційна російська культура з усіма її національними рисами і відмінностями в цей період тільки починає своє становлення – розвиваються нові ремесла, образотворче мистецтво, архітектура.

Основні події:

  • 1100 г. – з’їзд князів у Витичева;
  • 1103 г. – початок цілої серії походів проти половців (1103-1120);
  • 1110 г. – початок створення «Повісті временних літ»;
  • 1111 г. – перемога над половцями при Сальниці;
  • 1113 г. – початок князювання Володимира Мономаха (1113-1125);
  • 1115 г. – загострення відносин між Новгородом і Києвом;
  • 1116 г. – нова перемога киян над половцями;
  • 1125 г. – створення «Повчання» Володимира Мономаха;
  • 1125 г. – смерть Володимира Мономаха, київський престол займає Мстислав, старший син Володимира Мономаха (1125-1132);
  • 1128 г. – Мстислав забирає незалежність у Полоцького князівства;
  • 1130 г. – перші князівські жалувані грамоти, дані новгородським монастирям;
  • 1131 г. – початок успішних походів на Литву (1131-1132);
  • 1132 г. – смерть Мстислава; цей момент вважається початком періоду роздробленості і феодальних воєн;
  • 1136 г. – вигнання Всеволода Мстиславича з Новгорода, початок епохи незалежності Новгорода;
  • 1139 г. – хвилювання в Києві, захоплення влади Всеволодом Ольговичем;
  • 1144 г. – об’єднання Галицько-Волинських доль в єдину Галицьку землю;
  • 1146 г. – князювання в Києві Ізяслава (1146-1154), сина Мстислава, якого кияни запросили успадковувати престол після смерті Всеволода; початок запеклої боротьби князів за престол в Києві;
  • 1147 г. – перша літописна згадка про Москву;
  • 1149 г. – боротьба новгородців з фінами за Водь; спроби суздальського князя Юрія Долгорукого відбити у новгородців Югорський данину;
  • 1151 г. – війна великого князя київського Ізяслава в союзі з Угорщиною проти Володимира, князя галицького;
  • 1152 – заснування Костроми і Переяславля-Залеського;
  • 1154 г. – князювання Юрія Долгорукого в Києві;
  • 1157 г. – повстання смердів в Києві (1157-1159);
  • 1157 г. – початок князювання Андрія Боголюбського (1157-1174);
  • 1160 г. – повстання новгородців проти Святослава Ростиславича;
  • 1164 г. – похід Андрія Боголюбського на волзьких булгар; перемога Новгорода над шведами;
  • 1167 г. – Мстислав Ізяславич стає князем у Києві;
  • 1169 г. – захоплення Києва Андрієм Боголюбським;
  • 1174 г. – вбивство боярами Андрія Боголюбського;
  • 1176 г. – початок князювання Всеволода Велике Гніздо в Суздалі (1176-1212);
  • 1185 г. – невдалий похід князя Ігоря на половців, що послужив приводом для написання «Слова о полку Ігоревім»;
  • 1197 г. – Роман Мстиславич об’єднує Волинь і Галичину під своєю владою.
Посилання на основну публікацію