Карл Великий

Король франків, а пізніше і імператор, народився в 742 році в Аахені, і був сином майордома франкського короля Піпіна Короткого. Піпін вже давно хотів захопити владу в країні, яка в той час займала території сучасних держав Західної Європи. І це йому вдалося – в 754 році він отримує королівську корону. І відразу ж починає походи, націлені на розширення його країни. У цих походах на південь від річки Луари а також на північ Італії отримав безцінний військовий досвід і його син Карл.

Несподівано в 768 році Піпін помирає і новим королем стає франк Карл Великий. Відразу ж після сходження на престол він розриває союз з лангобардами і організовує проти них новий похід. У головному бою він переміг лангобардского короля і приєднав до своїх володінь його землі в Північній Італії. Ще до цього франк почав підкорення язичників саксів. Але ця його кампанія затягнулася майже на тридцять років. Карл Великий так і не зміг повністю підкорити саксів, але за довгі роки війни майже чверть язичників загинуло, багатьох убили за те, що вони не хотіли приймати християнське віровчення.

Армія франкського короля в основному складалася з піхотинців, озброєних списами і сокирами. Карл трохи реорганізував свою армію, перетворивши частину піхотинців на добре озброєних вершників. Ця армія не була постійною, король збирав своє військо тільки на час військових кампаній. Воїни не отримували за службу ніякої оплати, але в якості нагороди між ними поділялася частина військової видобутку.

Більшість своїх кампаній Великому франку вдалося виграти завдяки добре налагодженій мережі шпигунів. Вони постачали королю цінні відомості про чисельність, боєздатності і місцезнаходження сил ворога. Карл часто заплутував свого супротивника, розділяючи армію, і з’єднувалися вона в одне ціле тільки тоді, коли починалася атака. Битву майже завжди починала кавалерія, після чого починала наступ піхота. Армія франків під час бою майже не маневрував, а перемога здобувалася лише через чисельної переваги і майстерності самих воїнів.

Під час кампанії проти саксів Карл Великий здійснював походи на Південь Європи, в той же час в Східній Європі він розбив аварів. Іспанія теж не залишилася поза інтересами франка, і в 778 році він почав вторгнення в цю країну. Але воно виявилося не дуже вдалим, йому не вдалося підкорити войовничих маврів. Карлу довелося задовольнятися лише північною частиною цієї країни.

Карл Великий був наймогутнішим правителем свого часу, саме тому в 800 році папа римський надів на голову франка імператорську корону. З цього часу Карл став імператором Священної Римської імперії і захисником християнства. Правда новий титул нітрохи не вплинув на поведінку франка, і він, як і раніше вважав за краще більше воювати, ніж займатися внутрішньодержавними справами. Та й у самому Римі він з’явився всього лише кілька разів, вважаючи за краще більше часу проводити в Аахені.

Але, все ж, починаючи з 800 року, Карл Великий не здійснював походів націлених на розширення його володінь. Тепер він зайнявся захистом вже наявних земель. Адже з півдня йому постійно погрожували араби, а з півночі – непереможні вікінги. До того ж в цей час він почав більше часу приділяти справах управління країною, і багато чого зробив для розвитку культури і освіти, хоча сам навіть не вмів читати.

Карла Великого вважають великим полководцем, але, в той же, час не можна забувати і про його внесок в розвиток законодавства, освіти і поширення християнського віровчення. Саме цього Великого франка можна безперечно вважати творцем європейської цивілізації.

Посилання на основну публікацію