Кам’яний вік

Першими знаряддями людини, якими він вбивав тварин для їжі, різав дерево, обточував кістки і рогу звірів, добував вогонь (викрешуючи його), були міцні камені (кремені), грубо оброблені у вигляді сокир, ножів, наконечників для списа і т.п. Такі знаряддя знаходять разом з кістками людей і диких тварин, між іншим мамонта (кістки тварин часто розколоті або зі слідами від удару каменем або обпалення), в річкових наносах і в печерах, що служили людині житлом. З плином часу кам’яні знаряддя удосконалювалися, і самий кам’яний вік вчені ділять тому на давню, середню і нову епоху, або палеолітичну, мезолітичну і неолітичну (древнекаменний, среднекаменного і ново кам’яну). Знаряддя неолітичної епохи вже зроблені з більш м’якого каменю, добре відшліфовані, мають просвердлені отвори для рукояток. Зустрічаються такі речі вже не в одних печерах, але й на місцях так званих пальових будівель. Спочатку люди жили в природних печерах, потім стали рити собі печери, користуючись для цього найчастіше крутими берегами річок, а ще пізніше жили в куренях, які для безпеки будували собі на палях посеред води (або на деревах). Місця таких пальових будівель розкопуються археологами, які знаходять тут разом з кам’яними знаряддями вже і глиняний посуд, майже не зустрічається в палеолітичну епоху, кістки не тільки диких звірів, але і домашніх тварин, а також обвуглені від пожежі предмети з дерева і волокнистих рослин, як -то: човни і весла, мережі і мотузки. У подібних же розкопках зустрічаються і перші сліди заняття людей землеробством – зерна рослин і навіть шматочки печеного хліба. Люди кам’яного віку вже відчували потребу в прикрасах, які і робили собі з раковин, кісток і рогів, а на предметах з кістки і рогу навіть намагалися зображати тварин, – перші сліди зародження мистецтва. У неолітичну епоху вже помічається турбота людей про свої небіжчиків: багато предметів цієї епохи знайдені в могилах разом з людськими скелетами, причому споруджувалися ці могили чи над землею (дольмени), або в землі і дуже часто покривалися земляними насипами, курганами. Існування таких місць поховання померлих свідчить про існування у людей неолітичної епохи релігійних вірувань.

Посилання на основну публікацію