Історія Церкви коротко

Церква – це релігійна спільнота християн, віруючих в Ісуса Христа. Існує й інші розуміння церкви, як зовнішньої організації або архітектурної споруди, де відбуваються християнські літургії. Вступити в Церква можна, прийнявши християнство, а належати до неї можна душею. Церква з давніх часів служила порятунком і укриттям від мирських лих.

Мимоволі виникає питання, коли і як вона з’явилася. Відповідно до Священного Писання її заснували Ісус Христос і його апостоли. Однак в Новому Завіті розглядається три поняття церкви. По-перше, це Вселенська Церква, на чолі якої стоїть сам Ісус. По-друге, церква – це зібрання віруючих християн в якомусь конкретному населеному пункті. Ну, а по-третє, церква може бути малої або домашньої, в якій зібрані всі члени однієї сім’ї.

У будь-якому випадку початком Церкви вважається зішестя Святого Духа на апостолів і це свято, іменований П’ятидесятницею, урочисто відзначається в християнському світі. Після цього апостоли, що проповідують віру Христа, стали з’являтися в різних містах і створювати свої церковні громади. Так з’явилися п’ять найдавніших церков:

– Єрусалимська, вона ж Сіонська – мати всіх церков. Була заснована в I столітті до н.е.

– Антіохійська, заснована апостолами Петром і Павлом приблизно в 37 році.

– Олександрійська, заснована апостолом Марком приблизно в 42 році.

– Римська церква, сходить до апостольських часів (I століття н.е.)

– Константинопольська, заснована Андрієм Первозванним приблизно в 38 році. Вона була останньою в низці п’яти давніх церков. На місці її заснування імператор Костянтин в 330 році побудував місто Константинополь.

Першими християнами і прихильниками церкви були древні євреї, але вони відчували тяжкі гоніння з боку своїх правителів. Згодом і римляни-язичники стали противниками церкви. Цьому поклав край Костянтин Великий. Він не просто зробив християнство державною релігією, а й офіційно звільнив всіх християн від переслідувань.

З апостольських часів в церквах служили святі отці або церковні вчителі. Вони вели письмову звітність, в якій прославляли віру і благочестя. Вони також захищали християнство від єретиків. Коли вставав який-небудь невирішене питання, скликалися Вселенські Собори. Перше подібне зібрання відбулося в I столітті н.е. Це був Апостольський (за іншими даними Єрусалимський) Собор, за прикладом якого скликалися всі наступні. Під час цієї події постановили, що Ісус втілився. А також, був введений ряд іудейських обрядів для знову звернених в християнство язичників.

Перший офіційний Вселенський Собор був скликаний в 325 році в місті Нікея. Саме тоді постановили час святкування Великодня. Другий Собор відбувся в Константинополі в кінці IV століття. Дуже важливим був Сьомий Собор, який відбувся в VIII столітті в Нікеї. Це був останній собор з участю всіх Церков. Після нього затвердили використання ікон. В XI столітті стався Великий розкол, після чого Римська церква відокремилася і стала називатися Католицький.

У Православній церкві з часів розколу практично не відбувалося змін, а в Римській було введено безліч нововведень. Після Сьомого Собору скликались ще 14 Вселенських Соборів, але брали участь вже не все церкви. Останній такий собор стався в 1962-65 рр. у Ватикані, в ході якого постановили, що латинська мова не є обов’язковим в богослужінні. Римською церквою був скасований Юліанський календар і введений Григоріанський. Через це відбулися зміни в обчисленні деяких релігійних свят.

У XVI столітті, не знаючи про існування Православної церкви, Мартін Лютер зажадав проведення ряду реформацій. У пошуках поліпшень, багато людей залишали Римську церкву і йшли в нову Протестантську. Більше 1500 років християнського досвіду було викреслено з історії. Залишилося лише Святе Письмо, а від апостольської спадкоємності не залишилося і сліду. Так, на основі однієї лише Біблії поступово утворилося багато різних сект, яких на сьогоднішній день в світі більше 25 тисяч. Православна церква не вважає їх церквами, а скоріше християнськими громадами.

Посилання на основну публікацію