Індустрія виробництва знань СРСР

Суспільство, в якому головну цінність становить інформація, знання, материализующиеся в постійно оновлюються технологічних досягненнях, володіє величезним потенціалом розвитку. У сфері «індустрії знань» не може бути криз надвиробництва, вона здатна вмістити будь-яку кількість зайнятих. Її подальший розвиток може привести до вирішення проблеми безробіття.

Зростанню уваги до науки сприяло, зокрема, те, що в останній третині XX ст. поряд з міжнародними ринками капіталів, товарів, сировини, енергоносіїв, робочої сили, послуг склався ринок знань, запатентованої науково-технічної інформації (ноу-хау). Вартість продажів на цьому ринку порівнялася з вартістю продажів сировини та енергоносіїв. Таким чином, виробництво знань стало не тільки засобом підвищення конкурентоспроможності товарів, а й досить вигідною сферою вкладення капіталів.

Стимулом створення нових технологій була не тільки конкуренція на національних і міжнародних ринках, а й суперництво між провідними державами світу.

Військово-технічні програми забезпечили науку додатковим фінансуванням за рахунок державного бюджету. Так, в роки «холодної війни» на наукові дослідження і конструкторські розробки США, Великобританії, Франції прямувало понад 10% їх військового бюджету.

Зрозуміло, військово-технічні розробки велися в умовах режиму підвищеної секретності, що розривало єдність світової науки. Секретність не виключала широкого розповсюдження і використання супутніх технологій (так званого «подвійного призначення»), що з’являлися у зв’язку з удосконаленням військової техніки. Вона сама вимагала фундаментальних наукових досліджень, їх результати за своїм характером мають широке поле застосування.

З припиненням «холодної війни» увагу розвинених країн до військово-технічній сфері не скоротилося. Держави, які вступили в «інформаційну еру», набувають над іншими країнами не менший військовий перевага, ніж європейські метрополії мали над народами колоній в XIX ст. Вони підвищують свою військову міць за рахунок якісного вдосконалення, а не кількісного нарощування своєї військової потужності.

Посилання на основну публікацію