Ідеологія, культура і війна

Жорстока сутичка радянського народу з фашизмом опинилася в центрі уваги провідних діячів вітчизняної культури.

Надбанням масової аудиторії стали мистецтво плаката, художнє і документальне кіно, публіцистика і пісня. Ці твори швидко тиражувалися і набували небачену популярність. Величезну емоційну силу випромінював плакат художника І.М. Тоидзе «Батьківщина-мати кличе!».

Створені художниками Кукриниксамі (М.В. Купріяновим, П.Н. Криловим і HA Соколовим), а також Б.Є. Єфімовим, Н.Е. Радловим плакати та гротескні карикатури, персонажами яких були гітлерівські ватажки, виявилися потужним пропагандистським засобом, викриває ідеологію фашизму. Традицію «Вікон РОСТу» продовжували щоденні випуски «Вікон ТАРС» – плакатів з підписами на злобу дня, виконаних відомими поетами і публіцистами. Як правило, плакати виставлялися у вуличних вітринах. Про становище на фронті населення дізнавалося по радіо. На вулицях і в громадських місцях були встановлені репродуктори.

Люди з завмиранням серця вслухалися в фронтові зведення, голос диктора Всесоюзного радіо Ю.Б. Левітана став найвідомішим в країні. Близько 2 тис. Статей опублікував за роки війни в «Червоній зірці», у фронтових газетах, в інших засобах масової інформації І.Г. Еренбург.

Багато відомі літератори працювали військовими кореспондентами. Віршовані історії А.Т. Твардовського про сміливого і хвацького солдата Василя Тьоркіна з часом перетворилися на один з кращих творів радянської літератури, воспевших подвиг рядового солдата Великої Вітчизняної війни, – «Книгу про бійця».

«Сталінградські нариси» кореспондента газети «Червона зірка» письменника BC Гроссмана створювалися в дні героїчної оборони міста і відтворювали суворі будні мужніх захисників Сталінграда. Небаченої популярністю користувалася лірика KM Симонова.

Пісня «Священна війна» (вірші В.І. Лебедєва-Кумача, музика AB Александрова) виявилася співзвучною моральному настрою радянських людей. Слова цієї пісні, виконаної в перші дні війни, потрясли своєю пронизливою душевної енергією.

Символом стійкості рідного міста стала для ленінградців Сьома симфонія Д.Д. Шостаковича, виконана 9 серпня 1942 в блокадному Ленінграді.

Видатні музиканти С.Т. Ріхтер і М.В. Юдіна, солісти Большого, Кіровського та інших оперних театрів країни давали концерти у військових частинах і госпіталях. На зустрічі з бійцями виїжджали симфонічні оркестри, камерні колективи, ансамблі пісні і танцю та народного танцю.

Пісенна творчість виявилося особливо притягальним для радянських воїнів. Всенародною любов’ю користувалися Л.О. Утьосов, K.M. Шульженко, Л.А. Русланова, І.Д. Юр’єва – талановиті виконавці народних пісень і пісень, створених вже в радянський час.

Події на передовій і в тилу намагалися зафіксувати на фотоплівку багато відомих фотокореспонденти. З ризиком для життя вони добували матеріали, що зберегли до наших днів справжні свідчення подій тих суворих років.

У військових умовах в більшості міст країни театри продовжували свою роботу. Московський театр імені Євг. Вахтангова представив глядачам в 1942 р п’єси «Фронт» А.Є. Корнійчука і «Російські люди» KM Симонова. Наймасовіша аудиторія була у кіно. Фільми широко демонструвалися і на фронті, і в тилу. Високим патріотичним пафосом наповнені фільми «Секретар райкому» (реж. ІЛ. Пир’єв), «Вона захищає Батьківщину» (реж. Ф.М. Ермлер), «Хлопець з нашого міста» (реж. А.Б. Столпер і Б.Г . Іванов) та ін.

Мистецтво воєнних років вселяло в радянський народ впевненість у перемозі, кликало його на подвиг в ім’я Батьківщини.

Посилання на основну публікацію