«Гонка за Африку» до кінця 19 століття

В результаті майже всі африканські території до кінця XIX століття виявилися розділені між європейськими державами. Настільки велика була активність європейських країн щодо приєднання нових територій, що ця епоха отримала назву «гонки за Африку» або «бійки за Африку». Португальці, які володіли територією сучасної Анголи і Мозамбіку, розраховували на захоплення проміжної території, Зімбабве, Замбії і Малаві, і, таким чином, на створення мережі своїх колоній на африканському континенті. Але реалізувати цей проект було неможливо, оскільки у англійців на ці території були свої плани. Прем’єр Капській колонії з центром в Кейптауні, Сесіль Джон Родс, вважав, що Великобританія повинна створити ланцюжок своїх власних колоній. Вона повинна починатися в Єгипті (в Каїрі) і закінчуватися в Кейптауні. Таким чином, англійці розраховували побудувати свою колоніальну смугу і протягнути по цій смузі залізницю від Каїра до Кейптауна. Після Першої світової війни ланцюжок англійцям побудувати вдалося, а залізниця опинилася недобудованою. Не існує її і до цього дня.

У 1884-1885 роках європейські держави влаштували в Берліні конференцію, на якій приймали рішення з питання про те, якій країні належить та чи інша сфера впливу на території Африки. В результаті майже вся територія континенту опинилася між ними поділена.

В результаті, до кінця XIX – початку XX століття європейці освоїли всю територію континенту. Залишалося тільки 2 напівнезалежних держави: Ефіопія і Ліберія. Пов’язано це з тим, що Ефіопію було важко колонізувати, адже однією зі своїх головних завдань колонізатори ставили поширення християнства, а Ефіопія ще з часів раннього Середньовіччя була християнською державою.

Ліберія, по суті, була територій, створеної США. Саме на цій території знаходилися колишні американські раби, вивезені з США за рішенням президента Монро.

В результаті англійці, французи, німці, італійці та інші народи почали конфліктувати на території Англії. Німці й італійці, що мали трохи колоній, були незадоволені рішеннями Берлінського конгресу. Інші країни теж хотіли отримати в свої руки якомога більше територій. У 1898 році між англійцями і французами стався Фашодський інцидент. Майор французькою армією Маршан захопив опорний пункт в сучасному Південному Судані. Англійці вважали ці землі своїми, а французи хотіли поширити там свій вплив. В результаті стався конфлікт, в ході якого відносини між Англією і Францією сильно погіршилися.

Посилання на основну публікацію