Галицько-Волинське князівство

Рано відокремилася від Києва і Південно-Західна Русь – Галицько-Волинська земля, яка розташувалась у передгір’їв Карпат.

Родючі ґрунти і м’який клімат сприяли розвитку орного землеробства. Тут дуже рано з’явилася боярська власність на землю. Успішно розвивалися численні лісові та риболовецькі промисли, працювали майстерні ремісники. Важливе значення для краю мали соляні родовища. Через Південно-Західну Русь проходили жваві торгові шляхи – до Дунаю, в центр і на південь Європи, в Візантію. Це сприяло зростанню міст. Відносна віддаленість від кочівників приваблювала сюди населення південно-східних земель.

На південному заході Русі жило багате і незалежне боярство, економічну основу якого становило вотчинное, т. Е. Спадкове, землеволодіння. Постійно спілкуючись зі свавільної знаттю сусідніх країн, місцеві бояри переймали у неї незалежний стиль поведінки по відношенню до князівської влади. Між ними раз у раз спалахували сутички. У той же час близькість європейських держав призводила до того, що ці держави часто втручалися в князівські і боярські усобиці.

Старшим серед міст Південно-Західної Русі був Володимир Волинський, з яким успішно змагався молодий Галич на Дністрі. У Володимирі Волинському правили нащадки Володимира Мономаха, в Галичі – нащадки рано померлого старшого сина Ярослава Мудрого Володимира і його сина Ростислава. Спочатку Галицьке і Волинське князівства були самостійними державами.

На початку другої половини XII століття при правнуку Ростислава князя Ярослава Володимировича, прозваному за свій розум Осмомислом, Галицьке князівство переживало період розквіту. Ярослав довго боровся з боярами, що прагнули підпорядкувати його своїй волі. Після смерті Ярослава князівство занепало.

У 1199 році волинському князеві Роману Мстиславичу, нащадку Володимира Мономаха, вдалося об’єднати Волинь і Галич.

Роман Мстиславич був видатним полководцем і державним діячем. Йому на час вдалося припинити боярські усобиці. Він захопив Київ, ставши господарем величезної території.

Роман проводив активну зовнішню політику. У 1205 році він втрутився в князівську усобицу в Польщі і загинув.

Князі укладають між собою договір і клянуться на хресті жити в світі. Мініатюра з російської літопису

Синові Романа Мстиславича Данилу було тоді всього 4 роки. У Галицько-Волинському князівстві почалася нова усобиця. Влада перехопили бояри.

В порушення всіх звичаїв, що існували тоді на Русі, один з бояр, Володислав Кормілічіч, навіть на деякий час став князем.

І все ж Данилові вдалося зломити боярське опір. Він продовжив політику свого батька, спираючись в боротьбі з багатим і свавільним боярством на городян і молодшу дружину. Проте остаточно перемогти боярство він не зміг.

Підсумок
Таким чином, у період роздробленості в найбільш сильних політичних центрах з’явилися різні варіанти державної влади: у Володимиро-Суздальське князівство формувалася спадкова монархія; в Новгородській землі – республіка; в Галицько-Волинській землі княжа влада була обмежена боярської знаттю.

Посилання на основну публікацію