Французьке Просвітництво

Ще більш яскраве втілення ідеї Просвітництва знайшли у Франції, де вони почали складатися пізніше, ніж в Англії, – в першій половині XVIII в. Але це «відставання» дало і позитивний результат. Адже ідеологія англійської буржуазії формувалася майже на голому місці, вона прокладала собі шлях у лише частково вивченої області. А французькі філософи і публіцисти вже могли використовувати багатий англійський досвід – як позитивний, так і негативний.
Тому у Франції Просвітництво в цілому виявилося глибше і послідовніше, ніж в Англії. Воно було і демократичніше, оскільки зверталося до куди більш широкої аудиторії (в Англії ідеї Просвітництва були надбанням лише освічених класів, насамперед буржуазії і джентрі). Мова французьких просвітителів був простий і дохідливий, що полегшувало сприйняття їх творів.
Не можна сказати, що французькі просвітителі виступали проти існуючого порядку, проти релігії як такої. Але вони, слідом за своїми англійськими попередниками, закликали спиратися не на сліпу віру в Бога і в державну владу, а на розум, підкріплений досягненнями науки. Найзнаменитіший з французьких просвітителів, Вольтер (1694-1778) говорив: «Якби Господа не було, то його варто було б вигадати». Але, разом з тим, він постійно викривав католицьке духовенство, його прагнення до розкоші, до збагачення за рахунок народу. Вольтер критикував і монархію, він вважав, що королі повинні бути справедливими і освіченими.

Інший французький просвітитель, Шарль Монтеск’є (1689-1755), зухвало висміював королівський сваволю (наприклад, в сатиричному романі «Перські листи»), надмірну розкіш і інші пороки абсолютизму, засуджував непомірні податки. Ідеал державного устрою він бачив у конституційній монархії англійського типу. Монтеск’є вважав, що справжню свободу народу може забезпечити тільки поділ влади на три гілки – законодавчу (парламент), виконавчу (монарх) і судову.
У 1751 р з ініціативи видатних просвітителів Дені Дідро (1713-1784) і Жана Д’Аламбера (1717-1783) у Франції було розпочато видання багатотомної «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел». Просвітителів і вчених, які працювали над «Енциклопедією», називали енциклопедистами. Видання «Енциклопедії» розтягнулося на чверть століття, всього було випущено 35 томів. Роль «Енциклопедії» у популяризації ідей Просвітництва, передових досягнень науки і техніки була величезною. У її складанні взяли участь більшість провідних мислителів і вчених Франції.

Посилання на основну публікацію