Франція в 1920-х роках

У післявоєнній Франції діяла Конституція 1875 г. Країна представляла собою президентську республіку. Безліч партій конкурували між собою на виборах до Національних Зборів, але жодна з них в той період не володіла стійким впливом на виборця. Всі партії були змушені вступати в передвиборні блоки. Відразу після Першої світової війни виводити країну з економічної кризи довелося уряду «Національного блоку» в складі буржуазних партій.

Влада зробила ставку на відновлення нормальної роботи ринку і відмова від державного регулювання економіки військових часів. Великі банки і монополії підлозі чилі ряд пільг, тоді як податки для населення помітно зросли. Жорстка економія державних коштів і скорочення соціальних витрат викликали хвилю страйків і демонстрацій.

Відсутні кошти французький уряд намагалося знайти за кордоном. Франція розраховувала на репарації від Німеччини, а коли німці заявили про відсутність коштів, французька армія спільно з бельгійською окупувала Рурської області, багату кам’яним вугіллям. Очікуваних репарацій так і не отримали, а відносини з США і Великобританією, головними гарантами Версальської угоди, були зіпсовані. Францію вразив політична криза, що призвів до влади в 1924 р «Картель лівих» (союз партій соціалістів і радикалів).

Едуард Ерріо

Новий уряд визнало Радянський Союз і відмовилося від жорсткого тиску на Німеччину. Прем’єр-міністр Едуард Ерріо і його соратники домагалися формування між народної правової системи загальної безпеки, збільшення ролі Ліги Націй і відмови від воєн.

В цей час країна починає поступово виходити з економічної кризи. Промисловий потенціал Ельзасу і Лотарингії почав активно використовуватися економікою країни. Позитивним фактором були також репараційні виплати. Поряд з цим, правда, залишалося чимало проблем. Промисловість Франції відставала від багатьох країн за рівнем технічної модернізації, французькі товари виявлялися дорожче і володіли гіршою якістю. Як і раніше важким залишався бюджетний дефіцит. На обіцяні виборцям нові посібники з безробіття і житлове будівництво просто не було грошей, і влада почала друкувати гроші, не забезпечені товарами. Коли це стало відомо, вибухнув скандал, що коштував Ерріо поста прем’єр-міністра.

Раймон Пуанкаре

Новий уряд у складі правих партій і соціалістів очолив Раймон Пуанкаре. Активні кроки уряду, спрямовані на боротьбу з інфляцією, привели до стабілізації франка. Збільшився золотий запас країни, зміцнилася банківська система. Пуанкаре стали називати «рятівником франка».

Раймон Пуанкаре (1860-1934) – французький адвокат і державний діяч. Неодноразово обирався депутатом парламенту, завоював репутацію блискучого міністра фінансів. Таланти Пуанкаре знову опинилися затребувані в 1926 р, коли йому вдалося вивести країну з фінансової кризи. У 1929 р політик пішов у відставку, пославшись на слабке здоров’я.

Уже через рік після приходу Пуанкаре до влади французька промисловість в три рази перевершила довоєнний рівень. Але ще важливіше було те, що нові фабрики з’явилися і в колоніях. На зміну безробіття прийшла нестача робочих рук, і Франція стала завозити іноземних робітників. Аграрно-індустріальний вигляд країни відходив в минуле.

Посилання на основну публікацію