Форми революційної боротьби

Революція, що почалася після розстрілу 9 січня 1905 в Петербурзі мирної демонстрації робітників, сколихнула всі верстви російського суспільства. Реакцією на Кривава неділя стали масові страйки пролетаріату, що охопили найбільші промислові центри країни. Навесні – влітку 1905 р робочі Іваново-Вознесенська страйкували протягом 72 днів. Страйк пролетаріату польського міста Лодзі в червні переросла в барикадні бої з військами. Революційна хвиля захлеснула і село – селяни громили і палили садиби поміщиків. Революціонери-терористи здійснювали збройні напади на вищих чиновників. Деяким групам «борців за народну справу» не чужі були і поповнювали бюджет революційних організацій «експропріації» – нальоти на фінансові установи та перевізників грошових сум.
У більшості жителів Росії в той час не було досвіду участі у політичному житті. Вони набували його в ході революції, коли в країні стали виникати різні громадські організації. Наприклад, під час страйку в Іваново-Вознесенську було створено Раду робітничих депутатів, який не тільки взяв на себе керівництво страйкової боротьбою, але й почав виконувати функції органу місцевого самоврядування. Завдяки активній діяльності соціал-демократів Ради були організовані і в інших містах.
Представники інтелігенції – лікарі, викладачі, журналісти – створювали професійні спілки, яких раніше в Росії не існувало. Потім вони об’єдналися в Союз спілок, його очолив один з лідерів ліберального руху П. Н. Мілюков. Почалося також формування професійних спілок робітників. Скликалися з’їзди представників земств.

Зусиллями земських службовців був організований Всеросійський селянський союз. Він також приєднався до Союзу союзів. У липні 1905 працював I Всеросійський селянський з’їзд, делегати якого вимагали введення конституції і відчуження поміщицьких земель. Ряд соціал-демократів з числа меншовиків почали кампанію за скликання Всеросійського робочого з’їзду (він, щоправда, так і не відбувся).
На громадське життя Росії вплинув приклад жіночих організацій, створених на початку XX ст. в Англії, США, Франції. Їх учасниці – представниці пролетаріату, інтелігенції – боролися за рівні з чоловіками права. Навесні 1905 в Росії виник виступив з політичними вимогами Союз рівноправності жінок, навколо якого об’єднався цілий ряд жіночих організацій.
На тлі революційних подій лояльність по відношенню до уряду зберігала в цілому армія. Однак і тут відбувалися окремі виступи, найзначнішим з яких стало спалахнуло в червні 1905 повстання матросів на броненосці «Потьомкін». Під впливом соціалістів були створені «Всеросійський офіцерський союз» і «Всеросійський союз солдатів і матросів».

Посилання на основну публікацію