Фізкультура і спорт 1920 років

Після жовтневих подій 1917 р зв’язки Росії з міжнародним спортивним рухом, у тому числі олімпійських, були розірвані (вони почали відновлюватися тільки після Другої світової війни). У міжнародних чемпіонатах брали участь лише представники еміграції.

Боротьба з «буржуазним спадщиною» у спорті привела до швидкого руйнування спортивних клубів. З метою підвищення дисципліни були створені органи Всевобуча (загальне військове навчання), на які покладалася організація фізкультурної та спортивної роботи. Прагнення до високих спортивних досягнень, до рекордів розглядалося як «буржуазний пережиток». Головна увага приділялася впровадженню фізичної культури в маси, що розглядалося як засіб виховання, підвищення дисципліни та згуртування молоді навколо партії. Установка на розвиток масового спорту стала орієнтиром фізкультурного руху.

Вже в 1918 р організовуються перші фізкультурно-спортивні осередки та гуртки Всевобуча, комсомольські спортивні товариства «Мураха» (Москва), «Спартак» (Петроград) та ін. У 1923 р з’явилося товариство «Динамо», почалася діяльність спортивного клубу Червоної армії . Організація масової фізкультурної роботи була покладена на профспілки. Популярною формою спортивної роботи стали гуртки фізкультури – залізничників, металістів, харчовиків та ін. Там люди займалися у вільний від роботи час. Спортивні майданчики, зали відкривалися в основному при заводах і фабриках, де для цього були матеріальні умови. У результаті вже в 1925 р число фізкультурників склало близько 700 тис. Осіб (в 1920 р – 143 тис.).

У 1918 в Москві відкрився Інститут фізичної культури. У 1919 р на базі колишніх курсів П.Ф. Лесгафта в Петрограді було створено Інститут фізичної освіти. У Москві на Червоній площі вже в травні 1919 р відбувся парад фізкультурників.

Поступово створювалася матеріально-технічна база спортивного руху. Так, у 1927 р в Ленінграді став до ладу перший плавальний басейн з чотирма доріжками по 25 м і трибунами. У 1928 в Москві відкрився Центральний стадіон «Динамо» – перший в країні, що відповідав міжнародним стандартам. Спортивний рух набував масового характеру, у стартах Всесоюзної спартакіади (1928) брало участь по всій країні близько 3500000 фізкультурників.

Посилання на основну публікацію