Фінансова криза 1998 і її наслідки

Після приватизації в 1992-1998 рр. головним завданням російського керівництва стала фінансова стабілізація і скорочення бюджетного дефіциту.

Основним методом цієї боротьби було обрано всебічне скорочення грошової маси. У 1995 р вводиться «валютний коридор» (курс рубля по відношенню до долара фіксується в певних межах). Зменшення бюджетного дефіциту було досягнуто також за рахунок відмови держави від зобов’язань в галузі медицини, освіти, науки, соціальної сфери. Одночасно економіку охопив глибокий інвестиційну кризу (відтік грошей із сфери виробництва). Гроші все більше замінялися прямим натуральним обміном (бартером), взаємними неплатежами, взаємозаліками і т. Д.

В результаті в ці роки лише близько 20% економіки забезпечувалося «живими» грошима, а 80% операцій здійснювалося без їх участі. Багато підприємств були позбавлені можливості оновлювати свою технічну базу. Обсяг промислового виробництва скоротився на 56%. Валютний коридор обернувся тим, що продукція російської промисловості ставала все менш конкурентоспроможною в порівнянні з імпортними товарами.

Для покриття дефіциту бюджету держава постійно запозичило кошти як усередині країни, так і за кордоном. Почалася «життя в борг» за допомогою фінансової піраміди ДКО (державних короткострокових зобов’язань). Особливо внутрішній і зовнішній борг зріс під час президентських виборів 1996 Витрати з обслуговування державного боргу досягли в 1998 р 33% державного бюджету. Навесні 1998 Єльцин несподівано призначив прем’єр-міністром 35-річного банкіра з Нижнього Новгорода CB Кирієнко, всього кілька місяців пропрацював міністром палива та енергетики. Новий уряд намагалося зробити ставку на стабілізацію фінансових ринків і дозвіл бюджетної кризи. 17 серпня 1998 уряд оголосив тримісячний мораторій (відстрочку) на виплату банками боргів іноземним кредиторам. Вибухнув найгостріша фінансова криза, який назвали словом «дефолт» (відмова платити борги).

Результатом кризи стали крах більшості великих приватних банків, розорення тисяч дрібних підприємств, розгубленість зароджується «середнього класу», приватних власників. Стрімко зростали ціни. Рублеві заощадження росіян знову в один момент знецінилися. Якщо 18 серпня долар коштував 6,43 рубля, то вже до кінця місяця він підскочив до 20 рублів. Наприкінці серпня в обмінних пунктах виникли черги – валюти катастрофічно не вистачало. Зросло безробіття.

Дефолт призвів до втрати довіри населення та інвесторів до російської влади. Криза продемонструвала неефективність проводився з 1992 р курсу реформування і завдав потужного удару по політичному авторитету тих, хто за ним стояв.

У цій ситуації уряд, очолюваний Е.М. Примаковим, в рамках своєї політики «заспокоєння» країни свідомо відійшло від крайнощів лібералізму. Уряд допустив певне розширення грошової емісії (випуску в обіг паперових грошей та цінних паперів). Був оголошений курс на посилення державного регулювання в економіці, рішучу боротьбу з економічними злочинами і корупцією. Відповідно до гаслом «Жити за коштами» уряд запропонував парламенту вельми жорсткий бюджет на 1999 р Вперше за ряд років передбачався невеликий профіцит бюджету (перевищення доходів над витратами).

В результаті фінансової кризи рубль значно «подешевшав» по ??відношенню до іноземних валют, імпорт скоротився, і це об’єктивно посилювало позиції вітчизняних виробників. Іншими словами, фінансова криза призвела до певного оздоровленню економіки, послужив поштовхом для розвитку російської промисловості. Але це не поліпшило становища споживача. Всі аналітики сходилися в тому, що економічне становище Росії вкрай складно і вихід із ситуації за найсприятливіших умов потребують тривалого часу.

Посилання на основну публікацію