Економіка Європи на початку Нового часу

Кордоном двох епох – Середньовіччя та Нового часу – прийнято вважати кінець XV – початок XVI ст. У сучасній науці багато дослідників пов’язують початок раннього Нового часу з Великими географічними відкриттями, досягненнями епохи Відродження і Реформацією, що призвела до розколу католицького світу. Соціально-економічна сфера також характеризувалася значними змінами – зародженням капіталістичних відносин і переходом до індустріального суспільства. Завершилося ранній Новий час в середині XVII ст.
Зміни в економіці в цей період відбувалися дуже швидко. Європейці шукали нові способи ведення господарства, постійно вдосконалювали знаряддя праці; в промисловому виробництві все ширше застосовувалася енергія вітру і води, в текстильному виник новий тип підприємства – розсіяна мануфактура.
Різко зросли масштаби торгівлі, встановилися міцні економічні зв’язки між різними районами Європи. Виникли нові великі центри зовнішньої торгівлі, поширювали вплив на значні території, наприклад, Париж і Ліон у Франції, Лондон в Англії, Антверпен і Амстердам у Нідерландах. Ці ж міста стали найбільшими фінансовими центрами Європи.
Склади оптової продукції перетворилися на товарні біржі, де торговці укладали угоди на великі партії товарів. Економічний розвиток Західної Європи багато в чому визначалося розвитком торгівлі, оскільки саме торговий капітал вкладався в промисловість, а натуральне господарство поступалося місце товарного.
Земля, що була у Середні віки мірилом багатства і влади, поступалася своє місце грошам, що грали все більшу роль в житті європейського суспільства. У зв’язку з цим європейська економіка почала відчувати потребу в благородному металі. Пошуки золота, а також нових торговельних шляхів стали нав’язливою ідеєю для багатьох європейців. Завершилася епоха Нового часу на початку XX ст.

Посилання на основну публікацію