Економіка і політика в кінці 1950-х – початку 1960-х рр.

Надії М.С. Хрущова на швидке настання комунізму надали неоднозначний вплив на економічну політику КПРС і Радянської держави. Народному господарству було завдано значної шкоди. У першу чергу це стосувалося села. Незважаючи на те що колгоспникам видавали тепер паспорта та виплачували пенсії (з 1964 р), їх становище погіршилося.

У 1959 р почалася прийняла в багатьох районах примусовий характер скупка державою худоби, що знаходиться на селянському подвір’ї. Одночасно ліквідовувалися машинно-тракторні станції (МТС). Колгоспи виявилися змушені купувати у держави сільськогосподарську техніку, більшість з них відразу ж перетворилися на боржників.

Багато колгоспи укрупнювалися і перетворювалися на радгоспи, тобто в господарства, що знаходяться в державній власності. Селян переселяли в селища міського типу, де не були передбачені умови для утримання присадибних ділянок та худоби.

Удар по присадибним господарствам призвела до падіння виробництва сільськогосподарської продукції. Зацікавленість колгоспників в результатах своєї праці була підірвана – з’явився дефіцит продовольства. Крім того, керівники ряду областей взяли підвищені зобов’язання по здачі м’яса державі і виконали їх за рахунок масового забою худоби. Це призвело до різкого падіння його поголів’я і посилило кризу сільського господарства.

Великої шкоди селі завдала переконаність Н.С. Хрущова, що, розширюючи посіви кукурудзи, можна вирішити продовольчі проблеми країни. Хоча врожайність кукурудзи в середній смузі виявилася низькою, з 1955 по 1962 р виділяються під неї площі було збільшено вдвічі. Одночасно хижацька експлуатація цілинних земель привела до швидкого виснаження їх родючості. У 1962-1963 рр. врожайність на цілині впала. Почалися перебої з хлібом, виникла загроза голоду. Довелося вдаватися до екстрених заходів. Проводилися великомасштабні закупівлі зерна за кордоном. У багатьох містах і селищах в 1962-1963 рр. ввели карткову систему розподілу продовольства, підвищили ціни на м’ясо і хліб. Це викликало невдоволення населення. У Новочеркаську в 1962 р справа дійшла до масових страйків і демонстрацій, нещадно пригнічених військами. Правда про події в цьому місті стала відомою народу лише наприкінці 1980-х рр.

Поряд з негативними відбулися і позитивні зміни. Вживалися заходи щодо підвищення добробуту населення. Менш ніж за десятиліття приблизно кожен четвертий громадянин країни поліпшив свої житлові умови. При цьому, на відміну від минулих років, люди отримували не кімнати в комуналках, а індивідуальні квартири. Знизився пенсійний вік, збільшився розмір пенсій. Скоротилася тривалість робочого тижня з 48 до 46 годин, пішла в минуле практика вилучення частини зарплати за рахунок обов’язкового придбання населенням облігацій державних позик. Зросла зарплата низькооплачуваних категорій робітників і службовців. Правда, при цьому виявилися зрівняльні тенденції – зарплата кваліфікованих фахівців, інженерів стала менше, ніж кваліфікованих робітників. На початку 1960-х рр. почався експеримент по введенню системи матеріального стимулювання при оцінці результатів праці громадян. Дозволялася нова система оплати праці – за досягнутими результатами.

Проте як і раніше пріоритет віддавався розвитку важкої та оборонної промисловості. Саме туди кошти направлялися в першу чергу, причому на шкоду розвитку інших галузей. В цілому, незважаючи на зростання показників виплавки сталі, видобутку нафти, газу, кам’яного вугілля, загальні темпи зростання економіки скорочувалися. Можливості її прискореного розвитку за рахунок створення нових підприємств були в основному вичерпані.

Посилання на основну публікацію