Економічний розвиток країн Заходу в 1920-ті рр.

 Протягом 1920-х – першої половини 1930-х рр. провідні країни Заходу – Великобританія, Франція, США – були основними лідерами капіталістичного світу. Уряди даних країн вважали, що після Першої світової війни настала епоха загальної стабільності, процвітання і благополуччя. Разом з тим, протягом 1920-х рр. залишався гострим робочий питання. Відносна ідилія закінчилася у 1929 році, коли в США, а потім і в усьому капіталістичному світі, вибухнула Світова економічна криза, яка спричинила за собою незворотні процеси, в тому числі і Другу світову війну. Про розвиток країн Заходу і Світовій економічній кризі піде мова на цьому уроці.

 Економічний розвиток країн Заходу в 1920-ті рр. Світова економічна криза

 Передмова

 Перша світова війна призвела до тяжких економічних наслідків для західних країн, які багато в чому відчувалися аж до середини 1920-х років. Наслідки виражалися в наступному:

  1. • загальне виснаження ресурсів в ході війни;
  2. • військовий характер промисловості та необхідність її перекладу на мирні рейки;
  3. • високе безробіття у зв’язку з тим, що з фронту повернулися мільйони працездатних чоловіків, для яких не було робочих місць;
  4. • зруйнована інфраструктура, занедбані угіддя тощо в тих країнах, на території яких йшли військові дії.

З усіх західних країн найпростіше ці наслідки пережили США: вони вступили у війну ближче до її кінця, на їх території не було боїв, до того ж США виступали кредитором європейських країн.

 Події

 Середина 1920-х років (аж до 1929 року) – період стійкого економічного розвитку. Так, у США цей проміжок отримав назву Епоха процвітання, в Німеччині – Золоті двадцяті. До цього моменту економіки західних країн в цілому оговталася від потрясінь війни і вийшли на шлях сталого розвитку. При цьому зростання добробуту відчули насамперед середній клас і найбільш заможні верстви населення, економічний розрив між найбагатшими і найбіднішими членами суспільства продовжував бути значним. На цей період (в першу чергу в США) довелося розвиток таких галузей, як автомобілебудування і виробництво побутової техніки. Значне зростання зазнала індустрія розваг: кінематограф, радіомовлення та ін. (щодо культурного життя часто вживається термін Бурхливі двадцяті). Також розвивається банківська сфера, зокрема, послуги споживчого кредитування.

 1926 р. – загальний страйк у Великобританії, в якій брало участь, за різними даними, від 3 до 5 мільйонів робочих. Цей страйк стала свідченням постійного зростання ролі профспілок в економічному житті західних країн.

 24-29 жовтня 1929 р. – біржовий крах у США (Біржовий крах 1929 року). Падіння вартості цінних паперів викликало ажіотаж на біржі — всі прагнули позбутися від акцій, що сприяло подальшого падіння їх вартості, відбулася своєрідна ланцюгова реакція. При цьому багато гравців на біржі брали кредити на купівлю акцій, розраховуючи на прибуток в майбутньому, і тепер не могли їх повернути. Невиплати за кредитами призвели до банкрутства банків, якому сприяли вкладники в паніці які забирали свої кошти з банків. Також постраждали виробники споживчих товарів, попит на які різко впав.

 1929-1933 рр. – світова економічна криза (Велика депресія), який став наслідком біржового краху. Він торкнувся не тільки США, але і багато інші країни, чия економіка була тісно пов’язана з американською. У ці роки в усіх західних зростання спостерігається різкий спад виробництва, банкрутство підприємств, зростання безробіття, зростання цін та інші кризові явища (Велика депресія).

 Висновок

 З одного боку, у 1920-ті роки капіталізм, суспільство споживання, глобальна світова економіка – всі ці явища, як і раніше залишаючись для західного суспільства багато в чому новими і невивченими, продемонстрували значний потенціал зростання і розвитку. З іншого боку, західні країни зіткнулися з нестабільністю такої економічної системи, у рамках якої спади і кризи є невід’ємним елементом. Крім очевидно негативних ефектів, світова криза дала поштовх розвитку економічної науки, яка намагалася проаналізувати причини кризи і запропонувати заходи з подолання та запобігання подібних явищ в економіці.

 

Конспект

 Великобританія. Вийшла із світової війни переможницею, Великобританія стала відігравати вагому роль у політичному житті Європи і світу. Внутрішньополітична лінія уряду була цілком спрямована на відновлення вітчизняної економіки, обтяженої світовою війною. Порівняно з іншими країнами-переможницями, Великобританія не змогла вирватися вперед за темпами свого економічного розвитку, а змогла відновити свій довоєнний рівень. Разом з тим, як і в інших країнах Західної Європи, у Великобританії зріс життєвий рівень т. н. середніх верств суспільства. Капіталістична модель економіки Великобританії дозволила промисловості швидко вивільнитися з-під військово-державної опіки і значно розширитися. Як і в інших країнах Заходу, Великобританії спостерігалося зростання ділової активності і зростання торгівлі. Розвиток торгово-промислової бази дозволило «втягнути» в орбіту підприємництва великі верстви англійського суспільства. У 1920-1930-ті рр. велику роль у житті англійського суспільства стали відігравати профспілки. Ці організації, що захищали права працівників, у зазначений період часу стали досить потужною силою впливу у Великобританії. В 1925 році, коли уряд урізав державне фінансування вугільної галузі, власники шахт стали урізати зарплати гірникам, закривати нерентабельні (неефективні, що не приносять доходу) шахти і масово звільняти шахтарів. У відповідь на це, профспілки Великобританії оголосили у травні 1926 року загальний страйк (Рис. 1). Силові заходи уряду, спрямовані проти робітників, мало не призвели до соціального вибуху і революції. Фактично, лише поступка з боку профспілок не призвела англійське суспільство до затяжного конфлікту. Окремі ж робітники страйкували аж до 1927 року, так і не домігшись будь-яких поступок від капіталістів.

 

Франція. Як і в усьому західному світі, у Франції в 1920-ті роки спостерігалося зростання промислового виробництва, зліт торгових компаній, економічний бум. Економічне зростання Франції склав 40% від довоєнного рівня. Це була країна, громадяни якої вважали, що всі жахи війни позаду, і що тепер треба радіти життю, оскільки такий вік підйому буде тривати завжди. Вони вели розмірений ритм життя, намагаючись забути жахливі втрати війни, стерти з пам’яті все найгірше. «Все що завгодно, але тільки не війна» – це була своєрідна установка французького суспільства. Бурхливе зростання промисловості обернувся катастрофічним спадом, пов’язаних зі Світовою фінансовою кризою 1929-1933 рр. Так само як і в інших країнах Заходу, де лютує криза, у Франції спостерігалися тенденції до падіння промислового виробництва. У розпал кризи закривалися збиткові підприємства, що вело до масових звільнень та зростання безробіття. Французи, як і інші жителі «кризових країн», гостро переживали настали часи. Нараставшее день від дня невдоволення виливалося у все більш ширившуюся підтримаю т. н. Народного фронту, який об’єднав у собі всі ліві і лівоцентристські політичні сили (Рис. 2). Як і в інших країнах Заходу, у Франції в цей час виникає середній клас суспільства, який багато в чому впливає на політику і є тією опорою, на якій тримається економічний розвиток держави. Зростання капіталовкладень, здебільшого саме середнім класом, сприяв зростанню економіки в цілому.

 

 

Посилання на основну публікацію