Економічні реформи 1960-х рр. і їх підсумки

Необхідність перегляду економічної політики визначалася багатьма причинами. Проголошені в Програмі КПРС мети – наздогнати і перегнати США за основними показниками розвитку – виглядали все більш ілюзорними. З 1959 р випуск сільськогосподарської продукції не збільшувався, з виробництва зерна на душу населення СРСР ненабагато перевершив показники 1913 Реальні доходи радянських робітників більш ніж в два рази поступалися американським, навіть з урахуванням безкоштовної освіти та медицини, що існували в СРСР.

Тривожним симптомом було й те, що за темпами впровадження нових передових технологій Радянський Союз почав відставати від країн Заходу.

У тому 1965 року відбувся Пленум ЦК КПРС, на якому Л.І. Брежнєв проголосив нові орієнтири аграрної політики. Підвищувалися закупівельні ціни на продукцію радгоспів і колгоспів, встановлювався твердий план державних закупівель, зменшувалися податки на грошовий дохід колгоспів. Знову збільшилися посівні площі під пшеницю і жито. У колгоспах замість трудоднів ввели стабільні грошові оклади, що відразу підвищило рівень життя селян. Скасовувалися заборони на ведення особистого підсобного господарства. Реформи в промисловості були пов’язані з ім’ям А.І. Косигіна.

Реформи, розпочаті в 1965 р, підвищили ступінь економічної самостійності підприємств. Вводився госпрозрахунок. Він припускав скорочення кількості нормативних планових показників. Підприємства отримали можливість коригувати спускалися їм зверху плани. Була введена система матеріального стимулювання виробників: в їх розпорядженні дозволялося залишати частину прибутку, яка йшла на розширення виробництва, матеріальне заохочення працівників і соціальний розвиток.

Реформи принесли певні результати. Поліпшилося постачання населення продовольством, частина колгоспів і радгоспів перестали бути збитковими. У лад вступило близько 2 тис. Нових промислових підприємств, у тому числі Красноярська ГЕС, Західно-Сибірський і Карагандинський металургійні комбінати, Тюменський нафтогазовий комплекс. У 1967 р почалося теле- і радіомовлення з Останкінської телевежі, однією з найвищих у світі. З використанням супутників зв’язку виявилася можливою передача телепрограм у віддалені райони країни (Далекий Схід, Північ і т.д.).

У черговому п’ятирічному плані (1966-1970) вперше за повоєнні роки частка капіталовкладень в підприємства групи «А» зменшувалася, а групи «Б» – збільшувалася. Хоча перекіс у пропорціях економічного розвитку зберігався, все ж випуск товарів народного споживання збільшився.

Підвищився добробут народу. Більшість сімей придбало такі товари тривалого користування, як холодильники, телевізори, пральні машини. З набранням лад в 1970 р автомобільного заводу в Тольятті (ВАЗ) почався масовий випуск автомашин «Жигулі» для громадян, що володіли певним достатком. Завдяки розвитку зовнішньої торгівлі збільшилася кількість імпортних товарів (особливо з країн Східної Європи).

Продовжувалася політика надання громадянам індивідуальних квартир. Городяни обзаводилися присадибними ділянками, широко розгорнулося дачне будівництво.

У 1967 р була введена 5-денний робочий тиждень, збільшилася тривалість відпусток. Складалася модель радянського «суспільства споживання». Однак подальшому розвитку цим шляхом завадило виникнення нових складнощів в економіці.

Посилання на основну публікацію