Економічне пограбування окупованих територій

Всі ресурси завойованих областей оголошувалися власністю рейху. Понад 22 млн осіб місцевих жителів були змушені працювати «в німецьких цілях під німецьким наглядом». Робочий день тривав 14-16 год, а денний раціон для робітників не перевищував 250 г сурогатного хліба. Цивільне населення в масовому порядку залучалося до розмінування та розчистки доріг, будівництва й ремонту мостів, зведенню оборонних споруд. Рейхсфюрер Г. Гіммлер одного разу висловився: «Якщо десять тисяч російських баб впадуть від знемоги під час риття протитанкових ровів, то це буде цікавити мене лише в тій мірі, в якій буде готовий цей рів для Німеччини».

Однією з трагічних сторінок війни став масовий угон окупантами радянських громадян на роботу до Німеччини. За роки окупації на роботу в німецькій економіці було відправлено близько 5300000 чоловік цивільного населення, насамперед молоді. Вихідці з СРСР становили 2/3 іноземних робітників у Німеччині. Третя частина з них наймитувала на німецьких поміщиків і селян або виконувала роль домашньої прислуги, решта трудилися в промисловості та будівництві. Спеціально існувала інструкція, запрещавшая німцям «копати землю і ламати камені, бо для цього існують росіяни». Робочий день становив 16 год, оплата – 1 марка на тиждень, денний раціон – 150 г хліба і миска баланди … Більш 2200000 наших співвітчизників загинули в цьому рабстві.

Посилання на основну публікацію