Восени 1990 М. С. Горбачов, обраний З’їздом народних депутатів Президентом СРСР, був змушений провести реорганізацію органів державної влади. Виконавчі органи тепер стали підпорядковуватися безпосередньо президенту. Засновувався новий дорадчий орган – Рада Федерації, членами якого стали глави союзних республік. Почалися розробка і що йшло з великими труднощами узгодження проекту нового Союзного договору між республіками СРСР.
У березні 1991 був проведений перший в історії країни референдум – громадянам СРСР належало висловити свою думку з питання про збереження Радянського Союзу як оновленої федерації рівних і суверенних республік. Показово, що 6 (Вірменія, Грузія, Литва, Латвія, Естонія і Молдова) з 15 союзних республік не взяли участі в референдумі. Не менш показово й те, що 76% брали участь в голосуванні, висловилися за збереження Союзу. Паралельно проводився і Всеросійський референдум – більшість його учасників проголосували за введення поста президента республіки.
12 червня 1991, рівно через рік після прийняття Декларації про державний суверенітет РРФСР, відбулися загальнонародні вибори першого в історії Росії президента. Ним став Б. М. Єльцин, на підтримку якого висловилися більше 57% взяли участь в голосуванні. Після цих виборів Москва перетворилася на столицю двох президентів – загальносоюзного і російського. Позиції двох лідерів узгодити було важко, а особисті відносини між ними не відрізнялися взаєморозташуванням.
Обидва президенти виступали за реформи, але при цьому вони по-різному дивилися на цілі та шляхи перетворень. Один з них, М. С. Горбачов, спирався на комуністичну партію, яка переживала процес розколу на консервативну і реформістську частини. До того ж партійні лави стали танути – КПРС покинуло близько третини її членів. Опорою іншого президента, Б. М. Єльцина, були опозиційні по відношенню до КПРС сили. Закономірно, що в липні 1991 р Єльцин підписав указ, який забороняв діяльність партійних організацій на державних підприємствах і в установах. Події, що розгорталися в країні, свідчили про те, що процес ослаблення влади КПРС і розпаду Радянського Союзу набував незворотного характеру.
