Духовні цінності Русі

Хрещення ввело Київську Русь до кола православних держав. Відтепер народи Стародавньої Русі, греки, болгари і серби жили під егідою православної церкви. Тому в області духовної культури Київська Русь вільно запозичила все як на Заході, так і на Сході. При цьому церква уважно стежила, щоб західноєвропейське вплив не домінувало.

Культура самій Візантії була більш розвинена. Це пов’язано як з більш сприятливими природно-кліматичними умовами і географічним положенням, так і з історичною спадщиною, яке вона отримала від Стародавнього Риму. Традицій світської культури, що дісталася західноєвропейському і візантійському суспільству від Римської імперії, давньоруська культура майже не знала.
До XI-XII ст. на Русі сформувався світогляд, яке являло собою синтез язичництва і православ’я.
Русь не могла в розвиненому Середньовіччя зробити такий же крок вперед, який вдалося зробити Західній Європі. Там міська культура стала грунтом для зародження антифеодальних і антицерковних настроїв. Ці прояви чітко проглядаються у віршованих новелах, сатиричних поемах і романах XII-XIII ст. У російській літературі таких настроїв немає.

Певне значення в розхитуванні підвалин середньовічного релігійного світогляду на Заході мали університети. Однак у Київській Русі рівень розвитку продуктивних сил не дозволяв виникнути корпорації вчених, які не займаються продуктивною працею.

Посилання на основну публікацію