Духовне життя російського суспільства

На рубежі ХХ-ХХІ ст. на зміну радянській моделі культури прийшла нова – ринкова зі всіма витікаючими звідси негативними і позитивними наслідками. До числа її найбільш зримих рис можна віднести деідеологізаціію, комерціалізацію, величезний вплив низькопробної масової культури та глобальної мережі Інтернет.

Кризовий стан російської культу ри ускладнювався обвальним скороченням її фінансування.

Через фінансові труднощі в складному становищі опинилася наука. Якщо в 1990 р на науку витрачалося близько 2,4% від ВВП, то в 1991 р витрати скоротилися до 0,29%. У 2000 р Росія витрачала на наукові дослідження 1 млрд дол. (Це бюджет середнього американського університету). Були згорнуті багато фундаментальні та прикладні дослідження, закрилися десятки галузевих НДІ. Чисельність працюючих у науково-технічній сфері скоротилася більш ніж у 2,5 рази – з 2,1 млн осіб в 1990 році до менш ніж 800 тис. В 2000 р Кілька тисяч вчених виїхало за кордон, насамперед математики, фізики, хіміки, біологи. Багато змушені були піти в бізнес та інші галузі. Убогість фінансування (у 2000 р – 40% від рівня 1991 г.) визначила кризовий стан системи освіти. Погіршення економічного становища значних соціальних шарів скоротило можливість здобуття освіти їхнім дітям. У 2004 р більше трьох млн дітей не вчилися в школі.

До початку нового тисячоліття сформувалися уявлення про основні напрямки модернізації всієї системи освіти в Росії. Особливо популярними серед молоді стали «ринкові» професії: економіст, фінансист, менеджер, юрист. Виросло число комерційних вузів, удвічі збільшилася чисельність студентів (4 млн осіб у 2003 р). У вересні 2003 р Росія офіційно приєдналася до Болонського процесу, взявши на себе зобов’язання відповідати європейським стандартам і принципам у сфері вищої освіти.

Болонська декларація, підписана в червні 1999 р двадцятьма дев’ятьма країнами Європи, передбачає створення єдиної для студентів з країн Європи системи вищої освіти.

У державах з розвиненою ринковою економікою при формуванні держбюджету розвиток освіти і науки вважається провідним пріоритетом.

Визнанням досягнень російської науки стало нагородження Нобелівською премією фізиків академіків Ж.І. .Алферова (2000), A.A. Абрикосова і В.Л. Гінзбурга (2003). Правда, ці премії вони отримали за винаходи, що мали місце в радянські часи.

У літературі засобами ЗМІ посилюється популярність постмодернізму – запозичена на Заході форма художнього протесту проти суспільства споживання. У цьому ключі починають створювати свої твори російські письменники (С.Д. Довлатов, В.В. Єрофєєв, В.О. Пєлєвін та ін.). До числа найбільш читаних літераторів рубежу XX – XXI ст. можна віднести А. Бітова, Т. Товсту. Є. Попова, Л. Петрушевський, Д. Донцову, А. Марініну та ін. Для них характерний відмови від соціальності і моралізму, відсутність на сторінках творів позитивного героя.

Відмінна риса часу – проведення великої кількості різних фестивалів і виставок.

Цінителі класики отримали можливість відвідувати концерти видатних диригентів і виконавців інструментальної та симфонічної музики, оперні та балетні вистави. Світове визнання заслужили оперний співак Дмитро Хворостовський – один з найбільш затребуваних баритонів у світі, солістка опери Марі-їнського театру Анна Нетребко та ін. 1990-і рр. стали часом бурхливого розвитку нової молодіжної музичної культури, що відрізняється великою стильовою різноманітністю і охопленням найширшої аудиторії.

У той же час відбулося відчуження багатьох жителів Росії від багатств національної культури. Основним джерелом культурної інформації для них стали телебачення, радіо, відеофільми. Роль книг, музеїв, театрів значно зменшилася. Незважаючи на зростання тиражу і асортименту книг, більша їх частина купується в столицях.

Одна з головних проблем – збереження пам’яток культури. Унікальні садиби, церкви, палаци старіють, вікова історія Росії загрожує розсипатися на порох. За підрахунками фахівців, майже 90% пам’яток культури в Росії сьогодні або повністю занедбані, або їх охороняють виключно формально.

Відсутність державної підтримки привело до різкого скорочення випуску фільмів. Якщо в 1992 р було знято 178 картин, то в 1995 р – лише 46. Це стало наслідком того, що на російському кіноринку домінували західні, переважно голлівудські, стрічки. Кіноринок захлеснув потік фільмів, які рекламують насильство і секс. У той час як «кримінально-детективні» особливості поточних часів знайшли достатньо барвисте відображення, питання про позитивного героя нашого часу залишається відкритим.

В останні роки вітчизняний кінематограф поступово виходить з кризи. У 2003 р головний приз Венеціанського кінофестивалю отримав фільм «Повернення» режисера А. Звягінцева. Особливим явищем став фільм П. Лунгіна «Острів». Це дуже чесна і неймовірно важлива картина піднімає забуті моральні проблеми, змушує задуматися про гріх і покаяння, про те, яке суспільство нам потрібно. Фільм Н. Михалкова «12» піднімає тему відповідальності кожного за все, що відбувається, зачіпає больові точки самих розжарених політичних суперечок в Росії. Щорічно проводяться кінофестивалі, наприкінці 90-х відродився Міжнародний московський кінофестиваль.

У галузі спорту важкими для росіян стали зимові Олімпійські ігри 2002 року в Солт-Лейк-Сіті (США), коли наша команда посіла лише п’яте місце в загальнокомандному заліку. Проте в окремих видах спорту російські спортсмени продовжували регулярно домагатися великих успіхів. Багаторазовими чемпіонами світу та Олімпійських ігор ставали гімнасти А. Немов, С. Хор-кіна, А. Кабаєва, борець А. Карелін, лижниці Е. Вяльбе, Ю. Чепелєва та інші спортсмени. До останнього часу радували фігуристи, які часто займали весь п’єдестал пошани.

В останні роки становище в спорті змінюється на краще. Відрадним явищем стали регулярні успіхи російських тенісистів. Початок переможним традиціям поклав Е. Кафельников. Особливо врожайним на перемоги видався 2004, коли С. Кузнєцова, А. Миськів-на, М. Шарапова виграли три з чотирьох найпрестижніших світових турнірів. У російський футбол прийшли великі гроші. Є надія на те, що слідом за цим прийдуть великі перемоги.

У вересні 2005 р уряд затвердив концепцію федеральної цільової програми розвитку фізкультури і спорту на 2006-2015 рр. Реалізація документа покликана значно збільшити число громадян, які займаються спортом. Для цього передбачається побудувати 1,5 тис. Багатофункціональних спортзалів, більше 700 стадіонів.

Як визнання зростаючих можливостей сучасної Росії слід розглядати той факт, що в липні 2007 р Міжнародний олімпійський комітет вибрав р Сочі столицею зимових Олімпійських ігор, які відбудуться в 2014 році. Ігри – ще один привід заявити про себе всьому світу. Крім того, Сочинська олімпіада стане потужним імпульсом розвитку Півдня Росії.

У травні 2008 р після 15-річної перерви російські хокеїсти вибороли звання чемпіонів світу. Перемогу було здобуто в Канаді, в рік сторіччя Міжнародної федерації хокею, і хочеться вірити, що цей успіх відкрив нову переможну сторінку в історії вітчизняного хокею.

Посилання на основну публікацію