Другий період Громадянської війни

Після того як країни Антанти здобули перемогу в Першій світовій війні, англо-французькі війська висадилися в Одесі та Севастополі, в Баку повернулися англійці.

За пропозицією президента США В. Вільсона обговорювалося питання про перемир’я і проведення мирної конференції урядів Росії на Принцевих островах в Мармуровому морі. Скликати її не вдалося через відмову, насамперед, Колчака.

У січні – лютому 1919 р Червона Армія наступала на Дону. Війська Колчака наступали на Східному фронті (березень – квітень), зайняли Уфу, Іжевськ і погрожували Казані.

У політичному відношенні цей час характеризується зростанням невдоволення сибірського селянства владою Колчака, переходом в опозицію до нього меншовиків та есерів. Радянський уряд прагнув налагодити відносини з середнім селянством: були ліквідовані комітети бідноти в селі, VIII з’їзд РКП (б) (березень 1919) висунув гасло про союз з середняком при опорі на бідноту, головою ВЦВК після смерті Я.М. Свердлова був обраний виходець із селян Тверської губернії М.І. Калінін.

У цей час в Європі відбувалися події, які, здавалося, віщували світову революцію: в Угорщині (березень – липень) і в Баварії (квітень) утворилися радянські республіки, в результаті хвилювань французьких моряків на Чорному морі (квітень) французькі війська евакуювалися з Росії. Робітничий рух в Італії досягло небувалої сили, був навіть висунуто гасло «Зробимо так, як у Росії!» Радянські республіки проголошувалися в Латвії, Литві, Естонії та інших районах колишньої Російської імперії. Для якнайшвидшого заснування «міжнародної радянської республіки» в березні 1919 р був утворений Комуністичний Інтернаціонал (Комінтерн) як світова комуністична партія з секціями в окремих країнах і центром у Москві.

Інтервенція країн Антанти не змогла зробити вирішального впливу на хід подій у Росії. Причинами цього були широке невдоволення в Європі та США втручанням у справи Росії (рух «Руки геть від Росії!»), Протиріччя між країнами Антанти, негативне ставлення до присутності іноземних військ з боку значної частини російського населення. Одночасно зміцнилося внутрішньополітичне становище радянської влади, був досягнутий тимчасовий політичний компроміс з частиною меншовиків та есерів.

Посилання на основну публікацію