Драконт і його закони

Творцем Афінської держави вважають легендарного Тесея (XIII в. до н. е.). При ньому відбулося об’єднання дванадцяти відокремлених поселень з центром в Афінах.

Тесей розділив усіх громадян на:

  • евпатрідів (родова знать);
  • геоморів (хліборобів);
  • деміургів (ремісників).

Не можна не згадати про те, що в марксистській теорії важливе місце займає поняття «суспільний поділ праці», яке відбувалося протягом дописьменного періоду в історії людства. Виділення землеробського, ремісничого і управлінського видів діяльності було найважливішою віхою в послідовно розвиваючомуся процесі суспільного поділу праці.

У древніх Афінах тільки евпатріди мали виключне право на заміщення посад. Між евпатрідами (або родовою знаттю) і рештою демосом, народом (землероби, ремісники, торговці, моряки), відбувалася постійна боротьба. Військовими і судовими справами в Афінах керувала щорічна колегія архонтів. Рада старійших перетворилася на ареопаг.

У керівних органах панували евпатріди.

У 30-х рр. VII ст. до н. е. в древніх Афінах йшла запекла політична боротьба між простими співгромадянами і аристократами. Спроба державного перевороту, розпочата переможцем Олімпійських ігор Кілоном, не вдалася. Соціальні відносини вимагали чіткого регулювання.

Одному з архонтів, Драконту (або Дракону), було доручено оцінити звичаєве право і запропонувати перші писані закони. Що й було ним зроблено в 621 році до н. е.

Результат кодифікації, проведеної афінським архонтом, іноді називають драконтовською конституцією.

Драконт, як би сказала сучасна молодь, не став сильно заморочуватися. За всі злочини передбачалося одне покарання – смертна кара. «Навіть незначні проступки заслуговують цього покарання, а для більш серйозних я не міг придумати нічого більшого», – нібито сказав Драконт у відповідь на критику надмірної суворості його законів. «Закони Драконта написані кров’ю», – вважала більшість греків.

Драконт черпав своє натхнення в стародавньому усному традиційному праві, багато позицій якого визначалися принципом «немає людини, немає проблеми». Особливо в тих випадках, коли ця людина заважає жити всім іншим.

Ці надзвичайно жорстокі і поки ще дуже примітивні закони мали важливе історичне значення. Історики вважають, що закони Драконта символізували перемогу несформованого поліса над збереженими елементами родового ладу.

Законодавство Драконта було спрямоване на усунення кровної помсти, встановлювало певний порядок у майнових і суспільних відносинах. Слід зазначити, що по драконтовській конституції навмисне вбивство розрізняється з ненавмисним. За перше передбачалася смертна кара, за друге – вигнання.

При цьому Драконт допускав можливість примирення з найближчими родичами вбитого. При відсутності родичів примирення могло відбутися з фратріями, до якої належав убитий.

Вбивство раба каралося нарівні з убивством вільного громадянина.

З вбивцею заборонялося погано поводитися.

Політичні права відповідно до законодавства належали тим, хто мав зброю. Збройні громадяни обирали архонтів і скарбників з осіб, які мали певний розмір майна, яке не було обтяжене боргами. На решту посад обиралися громадяни, які мали зброю, але не мали встановлений майновий цензор.

Ареопаг в Афінах повинен був включати в себе 401 людину.

Це були громадяни, обрані за жеребом. Члени ареопагу та інші посадові особи не повинні були бути молодше тридцяти років. Одна і та ж особа не могла обіймати посаду вдруге, перш ніж черга обійде всіх. Ареопаг вважався вартовим закону. У ареопаг громадяни зверталися зі скаргою із зазначенням закону, порушеного стосовно даного громадянина. За пропуск засідань ареопагу або народних зборів накладався штраф. Такою була «драконтова політія».

Фрази «драконівські заходи» та «драконівські закони» стали крилатими.

Ці вирази вказують на очевидну суворість вжитих заходів або встановлюваних законів, але ступінь їх засудження переважує розуміння їх необхідності. Закони Дракона були кроком вперед у розвитку давньогрецького права.

Звичайне, традиційне право трактувалося аристократами на свою користь. Писані правила вперше вводили певні обмеження, межі свавіллю.

«Що написано пером, того не вирубати сокирою», – говорили пізніше на Русі.

Можна припустити, що з драконівських законів починає формуватися фундаментальне за своєю значимістю твердження, яке римляни формулювали так:

«Dura lex, sed lex» («Закон суворий, але це закон»).

Не випадково ім’я Драконта ще в глибоку давнину згадувалося з повагою, і саму він увійшов до числа кращих законодавців.

Посилання на основну публікацію