Доля французьких нацистів

Петена і його прихильників можна назвати нацистами тільки в порядку марення. Погляди цих людей швидше фашистські, близькі до поглядів генерала Франко чи прихильників Пілсудського в Польщі. Але у Франції були і нацисти. Причому за своїми політичними поглядами вони були близькі до «лівим» членам НСДАП, типу Рема і багатьох штурмовиків.
Лідер французьких нацистів Жак Доріо народився в 1898 році в Пікардії в робочій сім’ї. У 15 років він почав працювати на металургійному заводі. У 1917 році вступив в компартію.
У 1920 році після створення комсомолу Франції його генеральний секретар. У 1921-1923 роках представник Французького комсомолу в Москві, делегат 4-го і 5-го з’їздів ВЛКСМ. Зустрічався з Леніним і Троцьким.
У 1930 році – кандидат на пост Генерального секретаря Французької Комуністичної партії.
В якості представника компартії Франції їздив до Німеччини, де вперше випробував симпатію до нацизму.
У 1932-му першим виступив з ідеєю створення Народного фронту з метою об’єднання лівих сил, зокрема комуністів і соціалістів, проти фашизму, з якої прибув до Москви на доповідь до Сталіна. Ідея в той час не знайшла відгуку у Сталіна, і Москва заборонила французам йти на союз із соціалістами, вбачаючи в цьому загрозу посилення троцькізму.
У 1934 році Жак Доріо, всупереч наказам Тореза, створює Народний фронт Франції. Москва вимагає з’явитися в Кремль для пояснень. Доріо відмовляється. Зважаючи подібного порушення дисципліни – виключений з комуністичної партії.
У 1936 році Жак Доріо створює Народну партію Франції, виступаючу з прямо протилежними, створеному ним же Народному фронту, цілями – проти участі лівих сил Франції у громадянській війні в Іспанії і за союз з фашизмом. Події в СРСР і власне виключення з компартії переводять його на іншу сторону барикад – в табір борців з більшовизмом.
Доріо зумів привернути до неї багатьох колишніх комуністів і членів профспілки. 65% складу партії було з робітників.
У роки війни Ж. Доріо чесно намагався увійти в уряд Французької держави, але виходило в нього погано … У жовтні 1941 року міністр внутрішніх справ уряду Віші створив Поліцію по єврейських питань, антикомуністичну поліцейську службу і службу по таємних спільнот. Антикомуністичну службу на короткий термін очолив Доріо … але і на цій посаді довго не втримався.
У 1942 році Французька держава створює «Відділ IV», аналог гестапо. У розпорядженні Відділу були двісті «бойових груп» (тобто готових на все вбивць). Одна з них «Інтернасьон-Реферат» рекрутували «загони вбивць, набиралися з бойовиків Французької Народної партії» (Деларю Ж. Історія гестапо. Смоленськ: «Русич», 1998).
Ось до організації дивізії «Шарлемань» він хотів мати відношення, але не мав. Не пустили.
Доріо створював зовсім інші військові формування. 1-7 липня 1941 року в Паризькому готелі «Мажестик» пройшла нарада керівників пронацистських партій за участю Доріо. Було вирішено створити «Антибільшовицький легіон», потім перейменований в «Французький Легіон добровольців проти більшовизму» (Деларю Ж. Історія гестапо. Смоленськ: «Русич», 1998).
В якості 638-го армійського піхотного полку вермахту «Французький легіон» брав участь у боях на радянсько-німецькому фронті. У тому числі в жовтні 1941 року бився під Москвою, на Бородінському полі.
Восени 1942 року Доріо брав участь у зборах «друзів військ СС». Збори звернулися до громадськості Франції з проханням підтримати морально та матеріально воїнів, які захищатимуть Францію у формі німецької армії.
У 1943 році Доріо починає виїжджати на фронт особисто. У сумі він проводить на фронті 18 місяців. Нагороджений Залізним хрестом.
У 1944-1945 роках намагався організувати виведення французьких військ до Німеччини, щоб уберегти їх від втрат і для майбутньої боротьби з комунізмом.
У смерті Доріо багато неясного: у лютому 1945 року поблизу міста Манген в Південній Німеччині його машина була обстріляна літаком невідомої приналежності. Полум’яний французький націонал-соціаліст загинув. Досі не вщухають суперечки, чий був літак: британський, нацистський чи радянський (є думка, що і французька).
Французькі окупаційні частини в Німеччині в 1961 році знайшли могилу Доріо. Наказом французького коменданта її позбавили догляду, могила занепала і згодом була знесена як покинута (Пантелєєв М.М. Жак Доріо / / Питання історії. 2008. № 2. С. 21-33).
Історія з могилою дуже характерна. Переможці в національній війні швидше підкреслять мужність і силу противника. Як сказав К. Симонов: «Ворог був сильний / / Тим більше честі нам». Поваленого ворога поважають. Могили ворогів в національній війні вкрай рідко оскверняються. Могили французів і англійців, загиблих у Кримській війні 1853, кладовища прусських солдатів, загиблих на території Франції в 1870 році, і росіян, загиблих в 1814-1815 роках, зберігаються досі.
Переможці в Громадянській війні і після перемоги намагаються ошельмовать і демонізувати ворога. Зобразити ворожі збройні сили зборищем нагадав, а себе – борцем за щось ідеальне. Так адже і білих в СРСР зображували вічно п’яними Идиотика, не вилазить з публічних будинків. Уявити ворога в Громадянській війні зрадником – особливо сильний піарний хід. Зрадників не поважає ніхто, ні за яких економічних формаціях і при будь-якому політичному ладі.
У Цивільних війнах всі сили вдаються до допомоги із зовні. Переможці легко звинувачують у національній зраді переможених, хоча самі були не краще. І сьогодні в творіннях Кожинова виходить так, що білі – мало не агенти Антанти. А що червоні усвідомлювали себе як воїнство Інтернаціоналу – замовчується.
Французький уряд в 1961 році діяло точно так само, як радянський уряд в 1955 році, знищуючи могилу В.О. Каппеля в Харбіні.

Посилання на основну публікацію