Дмитро Донський: початок боротьби за незалежність

Спадкоємцем Івана Червоного став його син Дмитро (1359-1389). Саме йому судилося розпочати вирішення найважливішої історичного завдання – почати збройну боротьбу з Ордою. Але перш вимагалося утвердитися на великокнязівському престолі. Головним суперником Дмитра в боротьбі за нього став товариський князь Михайло Олександрович. Він був пов’язаний родинними узами з Ольгердом і спирався на допомогу Великого князівства Литовського і Руського. Литовці і тверичи двічі облягали Москву. Вони розорили околиці міста, але побудований в перші роки правління Дмитра білокам’яний Кремль взяти не змогли. На боці Москви в боротьбі з Твер’ю виявилися Ярославль, Ростов, Володимир, Нижній Новгород. В 1375 р війська Дмитра та його союзників обложили Твер. Михайло капітулював і визнав себе «молодшим братом» московського князя.
Тим часом в Золотій Орді почалася «застрягання велика» – боротьба між претендентами на ханський престол. У 1360-1370-і рр. його прагнули зайняти більше двадцяти представників Чингисидов. Нескінченні чвари сприяли ослаблення держави. Скориставшись цим, Русь скоротила розмір ординського виходу. Дмитро вирішив виступити проти ординців зі зброєю в руках верб 1377 відправив одного зі своїх воєвод разом з нижегородськими князями в похід на Волгу, на місто Булгар. Росіяни здобули верх, і місцевим ханам довелося виплатити переможцям данину. Але влітку того ж року полки з Москви, Ярославля, Володимира та інших міст зазнали поразки на підступах до Нижнього Новгороду на річці п’яний. Однак московський князь не схилив голови. У 1378 в Рязанській землі на річці Воже він сам повів у бій військо, яке розбило ворога і захопило його обоз.
Який мав реальну владу в Орді полководець Мамай (що не належав до роду чингисидов і не мав права зайняти ханський престол) зрозумів, що ординці можуть остаточно втратити владу над Руссю. В 1380 р він вирішив поставити непокірного московського князя на коліна. Мамаю вдалося зібрати велике військо і до того ж укласти союз з литовським князем Ягайло (1377-1392).
На Куликовому полі 8 вересня 1380 полки з Московської, Смоленської, Володимирської, Костромської, Білозерської, Муромської та інших земель здобули перемогу над військом Мамая. Ягайло не встиг підійти до нього на допомогу. Розгромлений Мамай втік до Криму, де незабаром був убитий. Куликівська битва стала однією з найбільших битв Середньовіччя. Вона довела важливість об’єднання окремих земель для спільної боротьби з ворогом, показала силу Русі всім її сусідам. Саме з перемогою на Куликовому полі пов’язаний початок відродження національної самосвідомості російського народу.

Ще одним важливим успіхом Дмитра стало подальше розширення території його князівства. Москві вдалося приєднати Углич, Дмитров, Белоозеро, князь також закріпив за собою землі по середній течії Оки. Однак наприкінці XIV в. Русь була ще не настільки сильна, щоб остаточно звільнитися від ординської залежності. Хану Тохтамишу вдалося відновити єдність Золотої Орди. Він зажадав від Русі сплати данини в колишньому обсязі. Дмитро Донський відмовився підкоритися цьому наказу. У 1382 р Тохтамиш почав похід на Москву. Ординці хитрістю захопили Кремль і спалили Москву. Однак, навіть відновивши владу над Руссю, хан був змушений рахуватися з авторитетом і силою московського князя.
Ягайло вирішив укласти союз із Москвою, він був готовий прийняти православ’я і одружитися з донькою Дмитра Донського. Але сусідні держави – Орда, Тевтонський орден і Польща – всіляко заважали наметившемуся зближення. В результаті Ягайло знову поміняв зовнішньополітичний курс і прийняв рішення спертися на Польщу. У 1385 р в селищі Крево неподалік від Вільно була укладена династична унія (союз). Великий князь Ягайло став одночасно і королем польським – під ім’ям Владислава II.
Після укладення Кревської унії в державному житті Великого князівства значно посилився польський вплив. Зближення з Польщею означало важливу зміну в житті литовського населення. На зміну язичницьких культів прийшло католицтво. Воно стало поширюватися і на територіях, населених православними, що викликало їх невдоволення. Жителі цих земель з надією дивилися на усиливавшееся Московське князівство.

Посилання на основну публікацію