Діяльність радянського керівництва з організації оборони країни

У 12:00 дня 22 червня 1941 року перший заступник голови Ради народних комісарів СРСР В.М. Молотов виступив по радіо із заявою про віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. У той же день Верховна Рада СРСР своїм указом ввів військовий стан у західних районах країни і оголосив мобілізацію військовозобов’язаних громадян 1905-1918 рр. народження.

Мобілізація проходила в обстановці великого патріотичного піднесення. Масовим явищем стала добровільний вступ до лав Червоної Армії. Протягом декількох днів було мобілізовано 5300000 осіб, з народного господарства передано фронту 234 тис. Автомобілів і 31,5 тис. Тракторів. Настільки ж успішно проходили і наступні мобілізації. Їх проведення дозволило до 1 січня 1942 сформувати 291 дивізію і 42 бригади. Всього за час Великої Вітчизняної війни в Червону Армію було призвано понад 35 млн чоловік.
Однією з форм масового патріотичного участі громадян СРСР у роки війни стало народне ополчення. З ініціативою його створення виступили трудящі Ленінграда. 3 липня 1941 ця ініціатива була підтримана керівництвом країни. Тільки в Москві було сформовано 16 дивізій народного ополчення. Всього в ополчення вступило понад 4 млн жителів Радянського Союзу. Для боротьби з десантами і диверсійними групами ворога, а також для охорони громадського порядку почалося створення винищувальних батальйонів з числа партійних активістів і комсомольців, які не підлягали призову на військову службу. У перший період війни вони не раз брали участь у боях з регулярними військами противника, стали основою для створення багатьох партизанських загонів.

Бійці народного ополчення. 1941
Для керівництва збройною боротьбою 24 червня 1941 була утворена Ставка Головного командування – вищий орган стратегічного управління. Її очолив народний комісар оборони СРСР маршал С.К. Тимошенко. З 10 липня Ставка Головного командування була перетворена в Ставку Верховного командування, її очолив І.В. Сталін. Після призначення 8 серпня 1941 Сталіна Верховним головнокомандувачем Ставка стала іменуватися Ставкою Верховного Головнокомандування (СВГК). Членами Ставки в роки війни були І.В. Сталін, С.К. Тимошенко, К.Є. Ворошилов, Г.К. Жуков, С.М. Будьонний, Н.А. Булганін, Н.Г. Кузнєцов, Б.М. Шапошников, А.М Василевський, А.І. Антонов. Робочим органом Ставки був Генеральний штаб Червоної Армії.

Для керівництва перебудовою країни на воєнний лад і координації дій усіх органів влади 30 червня 1941 був утворений Державний Комітет Оборони (ДКО), головою якого став І.В. Сталін. ДКО був наділений необмеженими повноваженнями, його рішення були обов’язкові для всіх військових і цивільних органів влади в СРСР.

Основою для перебудови всіх сторін життя країни на воєнний лад була директива ЦК ВКП (б) і РНК СРСР від 29 червня 1941 У цьому документі містилися вимоги зміцнити тил Червоної Армії і підпорядкувати діяльність усіх партійних і радянських органів влади виключно потребам фронту.

Посилання на основну публікацію