Дискусії про характер жовтневих подій

З моменту взяття влади більшовиками не припиняються суперечки про характер подій, що відбулися. Ще недавно загальноприйнятою і державно закріпленої була характеристика жовтневих подій 1917 року як Великої Жовтневої соціалістичної революції, яка відкрила епоху переходу від капіталізму до соціалізму (комунізму) у всьому світі. Проте вже в 1970-і рр. деякі радянські історики намагалися скоригувати цю догму. Вони визначили характер революції як демократичний, робітничо-селянський, що відкриває шлях для переходу в майбутньому до соціалізму. Завдання революції полягала в тому, щоб сформувати передумови для цього переходу. Але більшовики не відразу це зрозуміли, стали форсувати перехід до соціалізму, що призвело до побудови в СРСР не справжнього, а деформованого соціалізму («казарменого»).

У роки перебудови в СРСР були реанімовані оцінки противників більшовиків, дані ще по гарячих слідах революції. Найбільш поширеним стало твердження, що в жовтні 1917 р більшовики здійснили військовий переворот з опорою на революційну частину армії і флоту. Частина істориків і публіцистів відстоюють популярну за кордоном оцінку цих подій як змови, захоплення влади купкою більшовицьких лідерів, які нав’язали країні трагічний шлях розвитку. Найбільш радикальні західники представляють захоплення влади більшовиками як анархічний бунт, руйнівну революцію люмпенів, яка відкинула країну далеко назад.

Однак подібні судження відкинуті більшістю історичної спільноти. Були висунуті нові, дуже оригінальні підходи до вивчення феномену російського революційного процесу.

Так, зокрема, В.П. Данилов запропонував розглядати події жовтня 1917 на тлі розгорнулася ще на початку XX ст. селянської революції. Він вважав, що селянська революція в Росії залишалася стихійної, ніким не «веденої» до тих пір, поки не злилася з робочою революцією і не виявилася спрямовується, а в якійсь мірі і керованої більшовиками. Селянство сміливо систему самодержавно-поміщицького насильства і реалізувало свій ідеал зрівняльного трудового користування землею, віддавши владу в країні підтримали його більшовикам. Однак стихійна революційність селянства і революцион- но-перетворюють устремління більшовизму мали різноспрямовані вектори і стали різко розходитися з навесні 1918 р

Близькою позиції дотримувався В.П. Дмитренко, вирізняв, що в жовтні 1917 р «в одному місці, в один час зустрілися різні революційні потоки; зустрілися лише на час, після чого неминуче повинні були розійтися, бо у кожного з них була власна мета в революції. Революція носила загальнодемократичний характер до літа 1917 року, коли почалася її «пролетаризація».

Коригування оцінок жовтневих подій іде і з позицій теорії модернізації. Так, Б.Н. Миронов схильний вважати, що Жовтнева революція носила до певної міри антімодернізаціонний характер, так як вона перервала довгу й складну дорогу створення ринкової економіки, правової держави і громадянського суспільства в Росії. Це стало можливим і тому, що ідеї ліберальної демократії та правової держави були орієнтирами лише для частини освіченого суспільства і не встигли проникнути в товщу народу, в основі світорозуміння якого як і раніше переважали патріархально-колективістські настрою.

Вельми поширена трактування жовтневих подій як двофазового явища: захоплення влади більшовиками в Петрограді трактується як переворот. Але за ним пішла справжня революція, оскільки нова влада в короткий термін змінила не тільки політичний режим, а й соціальну структуру країни, перетворила господарський уклад, відносини власності, духовну атмосферу. У цьому контексті події лютого 1917 постають, навпаки, переворотом, що не призвів до корінних змін.

Все більше прихильників серед сучасних істориків знаходить теорія, згідно якої події 1914-1922 рр. трактуються як період загальнонаціональної кризи в Росії, що має свої логічні етапи. Частина істориків розглядає події 1917-1921 рр. як єдиний революційний процес, виділяючи в ньому три етапи: Лютнева революція – Жовтнева революція – громадянська війна. Деякі дослідники (А.П. Ненароков) виділяють чотири етапи Великої російської революції:

1- й етап – лютий – серпень 1917

2- й етап – початок вересня – жовтня 1917

3- й етап – Жовтнева революція – розгін Установчих зборів.

4- й етап – 1918 р – введення непу (березень 1921 р).

Підведемо підсумки
Перемога більшовиків була багато в чому обумовлена ​​як загальною тенденцією розвитку країни, так і помилками і нерішучістю Тимчасового уряду. У той же час більшовицьке керівництво політично дуже точно відреагувало на настрої мас, запропонувавши народу відповідні гасла і створивши ілюзію їх реалізації в перший період свого приходу до влади.

Посилання на основну публікацію