Десятий подвиг Геракла – бики Геріона

З далеких східних країн Геракл прибув на крайній захід. Еврісфей наказав йому пригнати в Мікени стада триголового велетня Геріона, що паслися на острові західного океану Еріфія. Пурпурних, блискучих биків охороняли велетень Еврітіон і страшний пес Орт. До Еріфія лежав Гераклові далекий і важкий шлях через Європу і Лівію, через варварські країни і пустелі. Досягнувши протоки, що відокремлює Європу від Лівії [Гібралтарської протоки], Геракл в пам’ять про це самому далекій подорожі по обидва боки протоки поставив по столповідной скелі – і звуться з тих пір ці скелі “стовпами Геракла”. Незабаром потім прибув він до берега океану, але до Еріфія – мети подорожі – було ще далеко: як досягти її, як переплисти світову океан-ріку? Не знаючи, що робити, замучений нетерпінням, до самого вечора сидів Геракл на березі океану, і ось бачить він: на променистою своїй колісниці до океану котиться Геліос з високого неба. Тяжко було герою дивитися на близьке сонце, і в гніві натягнув він свій лук на променистого бога. Подивлюся бог сміливості дивного чоловіка, але не розгнівався на нього, поступився йому навіть кубовидний свій човен, на якому щоночі обходив північну половину землі. На цьому челне прибув Геракл на острів Еріфія. Тут негайно ж кинувся на нього пес Орт, але палицею своєю герой вбив його. Убив він Еврітіон і погнав стада Геріона. Але Менетіл, пас неподалік стада Гадеса, бачив викрадене і сказав про нього Геріона. Ісполін погнався за героєм, але загинув від стріли його. Геракл помістив биків на човен сонця і поплив назад в Іберії, де знову вручив Геліосу судно. І погнав він стада свої через Іберію і Галлію, через Піренеї і Альпи. Подолавши багато небезпек, прибув Геракл до річки Тібр, до того місця, де згодом збудовано був Рим.

Зупинившись в прекрасній долині Тібру, Геракл безтурботно віддався сну, а в цей час двох найкрасивіших биків із стада викрав вогнедишний велетень Як, що жив в печері Авентійской гори і робив страшні спустошення у всій тій країні. На наступний ранок Геракл хотів уже гнати далі своїх биків, та зауважив, що не все стадо ціле. І пішов він по сліду загубилися биків і досяг печери, засунутому величезною, важкої скелею. Голови і тліючі кістки вбитих людей розвішані були по скелі біля входу і розкидані по землі. Геракл подумав, чи не мешканець чи підозрілої печери викрав биків його, але – дивне діло! – Слід вів не в печеру, а з неї. Цього не міг він зрозуміти і поспішив зі стадом своїм з негостинній країни. Тоді зірвали один з биків Геракла, як би нарікаючи рештку, і такий же рев почувся у відповідь йому з печери. Повний гніву, Геракл повертається до оселі Кака, могутніми плечима відвалює важкий камінь входу і вривається в печеру. Ісполін кидає в нього уламки скель і стовбури дерев, але не може ні настрашити, ні утримати ворога. Подібно вулкану, зі страшним ревом вивергає він на нього дим і полум’я, але не злякає цим розгніваного героя. Перескочивши через потік полум’я, тричі вдарив він Кака по обличчю, і впало страшне чудовисько на землю і випустило дух.

У той час як в подяку за перемогу Геракл приносив у жертву Зевсу бика, прийшли до нього навколишні жителі, і між іншими – Евандр, який переселився з Аркадії і тут поклав перші початки вищої культури. Всі вони вітали Геракла як свого рятівника і благодійника. Евандр, дізнавшись в Геракла Зевсового сина, спорудив йому вівтар, приніс жертву і на віки вічні встановив йому культ на місці останнього подвигу Гераклові – місці, яке і згодом римляни вважали священним.

Коли Геракл прибув до Сицилійському протоці, один з биків його впав у море й приплив до Сицилії, де цар Еріці присвоїв його. Доручивши Гефестові стерегти залишилися биків, Геракл вирушив за втраченим. Віддати бика Еріці погоджувався тільки в тому випадку, якщо Геракл здолає його в єдиноборстві; Геракл здолав і вбив його. На березі Іонійського моря нова невдача спіткала Геракла. Гера привела биків його в лють, розсіяла їх, і зібрати їх коштувало герою великої праці. Нарешті зібрав він більшу частину їх і пригнав в Мікени, де Еврісфей приніс їх у жертву Гері.

Посилання на основну публікацію