Державний лад Стародавнього Сходу

Держава грало в житті населення країн Стародавнього Сходу виключно важливу роль. Почасти це пояснювалося необхідністю об’єднання зусиль численних громад на створення системи каналів, водосховищ, дамб і гребель, які могли протистояти примхам великих річок. Піднесенню державної влади сприяли також міцність громади, відсутність приватної власності на землю, нерозвиненість класової структури суспільства та ін.

Східна деспотія

Державна влада утвердилася на Стародавньому Сході в специфічній формі східної деспотії. Східна деспотія – це необмежена монархія, не пов’язана у своїх діях ніякими законами, яка здійснює управління державою за допомогою величезного, ієрархічно побудованого апарату чиновників.

Економічна функція держави не обмежувалася його діяльністю зі створення і підтримки системи штучного зрошення. Саме держава організовувало роботу на полях, в ремісничих майстерень; під керівництвом державних чиновників розроблялися рудники, каменоломні, здійснювалися будівельні роботи і торгівля.

В умовах розвиненого деспотизму правитель (цар, фараон, ван і т. Д.) Не тільки вважався носієм всієї повноти влади – законодавчої, виконавчої, судової, а й визнавався надлюдиною, ставлеником богів.

Обожнювання особистості царя-деспота – важлива особливість давньосхідної деспотії. Однак в різних країнах Стародавнього Сходу ступінь деспотизму залишалася різною: найповнішої вона була в Стародавньому Єгипті, вельми обмеженою – в Хетському державі.

Стародавній Єгипет

Протягом багатьох століть покровителями влади єгипетських фараонів вважався бог Сонця Ра (пізніше – Амон). На честь фараонів будувалися величні храми, вибивалися пам’ятні написи, для них зводилися величні поховальні споруди. У період Стародавнього царства (XXVIII-XXIII ст. До н. Е.) Це були знамениті піраміди, серед яких найвідоміша – піраміда Хеопса заввишки 147 м. За часів Нового царства (XVI-XI ст. До н. Е.) Правителів ховали в гробницях, які вирубували в скелях в Долині царів – пустельному, випаленому сонцем місці в околицях Фів.

Міжнародні відносини

Між країнами Стародавнього Сходу складалася складна система міжнародних відносин, яка багато в чому будувалася на агресії і військовій перевазі сильних царств.

Війни

Давньосхідні держави постійно вели між собою війни, тому військово-політична функція держави також була надзвичайно важливою. Держава комплектувало армію, навчало і озброювала її, організовувало походи проти сусідніх країн, поповнювало свою скарбницю військовою здобиччю.

Першим в історії мирним договором, текст якого зберігся до наших днів, є договір єгипетського царя Рамсеса II з хетами, укладений в 1270 р. До н.е. е. За його умовами територія Східного Середземномор’я ділилася між противниками: північна частина відходила хеттам, а південна залишалася в сфері впливу Єгипту. Сторони також домовилися видати один одному перебіжчиків, обмінятися полоненими і надавати допомогу в разі нападу третьої сторони.

Імперії

Деякі держави, успішно розвиваючись, захоплювали територію сусідів і перетворювалися в імперії.

У IV-III ст. до н. е. серед багатьох царств Китаю стало підніматися держава Цинь з системою необмеженої централізованої влади, яке стало прообразом наступних імперій. Об’єднання країни пов’язано з ім’ям імператора Цинь Шихуана ( «першим імператором династії Цинь»), що знищила колишні царства і їх межі. Вся територія була поділена на 36 великих областей, які ділилися на повіти, а ті, в свою чергу, на дрібніші адміністративно-територіальні одиниці. У країні було введено єдине законодавство, уніфікована система мір і ваг, ширина дорожньої колії, гроші і т. д.

Слідом за розквітом і могутністю імперії, як правило, йшли її захід і загибель.

У XVIII ст. до н. е. Вавилонське царство об’єднало за царя Хаммурапі все Межиріччя і прилеглі до нього області, але вже в наступному столітті воно звалилося. В середині 2-го тис. До н. е. великого могутності досягло Єгипетська держава, яка захопила не тільки сусідні з ним області в Північно-Східній Африці, а й Сирію і Палестину. Тут єгипетські війська зіткнулися з могутнім противником – Хеттским царством. Завзяті війни між Єгиптом і Хетського царства, що проходили з перемінним успіхом, послабили обидві держави.

У VIII ст. до н. е. грозою сусідів стала Ассирія, яка поставила військова справа на небачену до того часу висоту. Ассирія підкорила майже всю Передню Азію і Єгипет, проте в кінці VII ст. до н. е. вона впала під ударами ворогів. У VI ст. до н. е. утворилося величезне Перській царство, володіння якого тягнулися від берегів Егейського моря до річки Інд. Для людей із вадами безперервними повстаннями поневолених народів, воно загинуло під натиском греко-македонського війська під командуванням Олександра Македонського. В Індії та Китаї держави також те створювалися на великих територіях, то розпадалися на дрібні царства і князівства, що ворогували один з одним.

Адміністративний поділ держав Стародавнього Сходу

Території держав ділилися на адміністративні області, на чолі яких стояли призначувані царями правителі: номархи в Стародавньому Єгипті, сатрапи в Перської імперії. Правителі областей відповідали за збір податків, виконання сільськогосподарських та інших робіт, збереження соціальної стабільності. В одних державах правителі областей мали військову владу, командували збройними загонами, в інших вони були її позбавлені щоб уникнути сепаратистських настроїв. Самоврядування в містах та сільських громадах було розвинене слабо. Матеріал з сайту http://wikiwhat.ru

Держава прагнуло до повного контролю над життям своїх підданих. У давньоєгипетському шкільному повчанні вказується: «Людина тільки виходить з утроби своєї матері і вже має начальника». Методи управління населенням нерідко відрізнялися жорстокістю. Один з видних сановників Стародавнього Китаю писав, що для успішного управління «в країні повинно бути багато покарань і мало нагород».

Стародавній Єгипет

Давньоєгипетська місцева знать активно протидіяла фараонам. З цим були пов’язані неодноразові змови проти царів, і навіть вбивство деяких правителів.

В середині XVIII ст. до н. е., коли Стародавній Єгипет в черговий раз розпався на самостійні номи (області, округи), колишні номархи перетворилися в правителів невеликих незалежних держав, обзавелися власним двором, армією, службовцями. Між численними дрібними царствами розгорнулися війни, які супроводжувалися загибеллю єгиптян, розоренням господарства, припиненням нормального економічного життя. В країні прийшла в занепад іригаційна система – основа хліборобської праці в Єгипті, виникли серйозні економічні проблеми, погіршилося становище рядового населення.

Посилання на основну публікацію